. Клієнти захотіли, ми казали: „Ви придурки, на ліфчику не получиться. Вони: а ви попробуйте, нам всерівно. Взяли, попробували, зіпсували. На прості жіночі трусики можна щось нанести, просять фото і надписи. На кружевні – нічого не получиться. Футболки з фотографіями вважаю безглуздими. Востаннє робив таку сьогодні. Ініціатори такого подарунку мені щиро зізнаються, що їм до дупи, що подумає про них власник такої футболки. Дарують таке дівчині, хлопцеві, дідусеві, мамі в Італію. За великим рахунком, головне не сам подарунок, а увага людини. Я дітей заробітчан за сто кілометрів бачу. Ситуація така: мама повинна розуміти, що вона шле гроші не просто так, вона купує любов свого чада. Неграм треба віддати належне, вони розуміють суть футболок. Негри традиційно дуже відповідально підходять до дизайну. Але це не заважає їм проявляти повну безвідповідальність у їх замовленні. Вони, ніби, і не є бідними, досить забезпечені, прєдєльно жадні, між собою говорять англійською. Напевно, думають, що їх на кожному кроці хочуть взути. Нігерійці прийшли, щоб замовити футболки на свій День незалежності, мабуть, вони, так, як і ми: люблять свою державу закордоном сильніше, ніж тут. Чисто з поваги до їхнього патріотизму даю їм знижки на такі речі. В темношкірих зовсім інший менталітет. Вони якісь такі всі добрі, наївні. Дивляться тобі в очі і питають: why so expensive? Ти йому пояснюєш: земляк, ти хочеш „premium quality по cheap price”. А вони дивляться і кажуть: нє, ми замовляємо у вас вже чотири роки, нам не можна по so expensive. І пояснюй, що не я таку ціну формую, навіть якщо працювати в собівартість – не получиться така ціна, як ви хочете. Паранормальні чуваки. :) В мене є замовник Нобул, з Нігерії. Він очолював їхню християнську спільноту. Каже, шо заходив до мене, а мене не було. А я кажу: мене не було, бо я just married. І він такий здивований: Why You did not invite me??? Я кажу: I will invite you next time :) Вчора теж був прикол, прийшла нігерійка, така висока, пишногруда і каже: а у вас тут роботи нема? Я би до вас на роботу пішла. Я кажу: ви, канєшно, екзотіка, тільки я не знаю, як по трудовому кодексу можна з вами працювати. На літо замовляють більше футболок, на зиму – горняток. Горнятка і пазли мають спеціальне покриття. На звичайне порцелянове горнятко ти зображення не нанесеш, бо воно просто до порцеляни не липне. Мене письменник Сергій Пантюк питався: ти маєш свою пазлоробку? Насправді заготовки, посічені на кавальчики, купую готові. Тільки фото наношу. Якщо є якісь великі фестивалі, то кожного року стараємось зробити сувенірні футболки. Але минулого року вони краще продавалися, ніж цього. Роблячи такі футболки, ми ризукуємо, цього року ризик не виправдався. Замовляють футболки з популярними мемами, наприклад „саймон кет”, з тролфейсом замовляють, тобто сучасні меми, раніше Девіда Блейна замовляли. Бабусі з котом не робив. Бляха!!! Бабуся з котом була смішна тоді, як вийшов той перший біг борд. Всьо решта, це якісь невдалі спроби повторити вдалий жарт. Було кілька футболок „Спасибо жителям Донбаса”. В нас просто нема таких масових продажей футболок з популярними зображеннями. Можливо, найближчим часом відкриємо свою лавочку якусь невеличку. Розробляємо інтернет-магазин. Там буде вибір футболок із зображеннями, які саме ми хочемо проштовхувати в маси, а не ті, які маси хочуть купувати. Ми розуміємо, що на популярному продукті можна заробити значно більше, але ж хочеться, щоб навколо нас було менше раґулів в футболках „абібас”, заправлених в штани. Людей,  які приходять і просять щось "прікооольне" придумати, м’яко посилаємо.  Бо це, як правило, мозколюб, який сам не знає, шо він хоче. Він забере купу часу, а за час повинен хтось платити.  А за час мозколюби не готові платити, вони готові тільки за безкоштовно полюбити мозок. Інколи приносять справді достойні макети, видно, що людина шось там старалася, придумувала ідею, малювала. Таким завжди даємо знижку і стараємось зробити максимально гарно. З поваги, до того, що людина старалась. В мене є футболка з надписом „ну то шо?”. Сьогодні хотів її вдягнути, але передумав. Ходжу в своїх футболках, щось придумую, або в інтернеті шось запозичаю. Всього в мене футболок штук, певно, десять... А шо, мало бути сто? Я мінімаліст. Пере їх жінка. Найдешевші футболки, як правило, низької якості і дуже мало носяться. Враховуючи те, що саме нанесення недешеве, як для одинарних випадків, може обійтись в 30-40 гривень. То давати під таке нанесення футболку за 10 гривень... Футболка прослужить місяць і порветься, а нанесення буде триматись.  Ми вибрали золоту середину: футболки FruitOfTheLoom від 35 грн. Недавно був на базарі і побачив зовсім ніразу не демократичні ціни, де футболка-поло коштує 240 гривень. Конкуренти є, але з ними майже не пересікаємось. Як треба позичити якісь заготовки - то позичаємо. Роблю це, бо прикольно. Ше з дитинства, десь колега тата купив друкувальну машинку, і тато її на тиждень взяв. Я так тішився, шо можу друкувати... Потім довго працював в газетах, в поліграфії. Хочеться, щоб продукт твоєї діяльності тішив людей. От зробив, йдеш по місті, а люди в твоїх футболках ходять, це ж приємно. Коли працював в партії, зрозумів: досить великим попитом користується сувенірна продукція. І хтось її має робити, а в Тернополі майже ніхто того не робив. То був 2004 рік, я подивився, шо бізнес росте великими темпами, а людей, які би тому бізнесу помагали, мало. Позичив в сестри 600 доларів, доклав свої, поїхав в Харків. Я купив там верстат і плотер. З того і почав. От в мене зараз трохи депресія, бо я не знаю, який напрямок запустити новий. Кожен місяць старався щось купувати, якийсь новий напрямок відкривати. От, наприклад, запустили значки, робим-робим, робим, ніби освоїли цей напрямок і можна запускати щось свіже. Думаєш: а шо б таке, ага, тиснення на шкірі, шукаєш постачальників, попит, хто б міг зробити кліше. Поставлено на потік, шукаєш інші види. От в нас тут на другому поверсі стоїть "вертольот", зара покажу - запустили шовкотрафаретний друк. Хоча, їх називають не вертольотами, а шовкотрафаретними верстатами карусельного типу, коротко - каруселі. Це для великих тиражів. Я зараз маю ідеї для бізнесу, але в цих проектах я вже хочу бути не керівником, а інвестором. Щоб тільки приїжджати і дивитись, чи все нормально. Але мені нічим зайнятись вдома. Коли ти займаєшся тою роботою, яка подобається, то не так страшно. Якщо ми будемо бігти, то ми будемо стояти на місці, щоб йти в перед, нам треба дуже швидко бігти. Так само і в бізнесі, щоб не стояти на місці, нам треба вливати, вливати, вливати в розвиток. Не тільки обладнання, кошти, а й енергію, ідеї. Треба кожне замовлення сприймати, як виклик, тобто, помри, але виконай. Трохи пафосно, але я завжди стараюсь зробити те, шо обіцяв. Можу сидіти до ранку, але я це зроблю.   [gallery link="file" columns="4" orderby="rand"] Зоряна БИНДАС