— Чого дивишся на мене, як баран на нові ворота. Поприїжджали тут. В своїй Африці будеш старий студентський показував! — кричала кондукторка в тернопільському тролейбусі на темношкірого студента.
Останній показував їй студентський квиток і давав гривню за проїзд. Після криків кондукторки, що дати не сходяться і він брехун та негідник, витягнув ще якісь посвідчення з печатками і намагався їй щось пояснити. Але жінка не слухала, вона просто розпочала голосний монолог про те, що "негри — бидло понаїхавше". А студент простягнув ще одну гривню і на наступній зупинці мовчки вийшов.
Не витримавши, підійшла до кондукторки і попросила її більше не говорити в такому тоні з пасажирами, студентами, іноземцями. Жінка трохи знітилась, але наполягала на тому, що "негри взагалі на людей не схожі, брехуни і понаїхали". І тут мене підтримала ще якась жінка.
— Правильно дівчина каже, наші люди теж по світі розкидані, і я не хочу, щоб з ними так говорили, як ви зі студентом.
— Нічо йому сі не стане, — резюмувала кондукторка і пішла далі продавати квиточки, ніби нічого не трапилось.
Ця історія трапилась кілька тижнів тому і я тоді вирішила її не розказувати, бо було дуже соромно перед тим студентом.
А нині трапилось дещо кардинально інше.
В тролейбус, який їхав за тим же маршрутом, зайшов темношкірий студент. Працювала інша кондукторка.
Студент простягнув їй гривню і показав студентський.
— Thank you very much, — сказала кондукторка, чим шокувала і пасажирів, і самого студента.
Хлопець посміхнувся їй у відповідь.
— Have a nice day, — посміхнулась кондукторка.
Студент відповів їй українською.
Аня, так звати кондукторку, простягала квитки, щедро роздаровуючи посмішки і побажання пасажирам.
Пасажири переглянулись і заусміхались. А на зупинці зайшла старша жінка і темношкірий студент запропонував їй своє місце...