Блог отця Ореста Глубіша

Ось і все… Так швидко, наче одна мить, минули Різдвяні свята і завтра уже -неділя після Богоявління. Все, як і завжди, - календарний цикл продовжується. Пройде ще трохи часу і настане новий період у житті християн - Великий піст, підготовка до Святого Воскресіння Христового… Хоча головна суть не в тому, тобто не в зміні календарних періодів, і навіть не у відзначенні тих чи інших подій у житті Ісуса Христа, а в тому, як ми сприймаємо ці сокровенні моменти, чим збагатилися духовно, що змінили в собі, від чого відмовилися, що здобули? Чи під час цього суєтливого і гамірного святкування ми знайшли хоча б хвильку часу, аби, відсторонившись від зайвого шуму й галасу, роздумати над головною сутністю Різдвяного чи Богоявленського священнодійства. Якщо й справді ми так зробили, тобто замислилися над цими біблійними подіями і усвідомили їхню важливість для кожного з нас, то виникає наступне запитання: « Що в духовному плані дало нам це святкування? Чи наше серце наповнилося чимось особливим, високим, божественним?» Володимир Соловйов, відомий філософ і богослов, з цього приводу говорив, що ми повинні не лише споглядати Божество, а й самі маємо ставати божественними. Згідно з цією повчальною тезою, вважаю, що дивлячись на Вифлеємську стаєнку, милуючись красунею-ялинкою і споживаючи смачну вечерю, маємо усвідомити, що основним у цьому святі є народжений Ісус, який у такий дивний спосіб прийшов на землю задля нашого спасіння. Тож, споглядаючи на Дитятко, вслухаючись у радісний спів чудових колядок, у яких прославляємо народженого Спасителя, потрібно уподібнюватися до Нього, вбирати цю різдвяну симфонію у своє серце і дарувати її іншим людям.

Те ж саме стосується і події Богоявління. Слід запитати себе: «Як ми провели це свято? Що взяли від нього, чим збагатилися духовно?» Певна річ, усі несли додому посудини зі свяченою водою, яку пили, окроплювали нею свої помешкання, господарські будівлі. І це добре, бо освячена вода є цілющою, очищаючою, відганяє всяке зло. Саме про це йдеться в одній із молитов, які священики чи єпископи проказують під час Великого Водосвяття, просячи, щоб Господь дав цій воді «благодать спасіння, благословення Йорданове, вчинив її джерелом нетління, розрішенням гріхів, зціленням недуг, погубною для демонів, для супротивних сил неприступною. Щоб усі, що черпають і причащаються нею, мали її на освячення душ і тіл, на лікування від терпінь, на освячення домів і на всяку особливу потребу…»

Це, звісно, так, але ми повинні усвідомити, що все сказане в цій молитві буде корисним у духовному плані лише тоді, коли посудини наших сердець наповнимо не тільки свяченою водою, а й благодаттю Святого Духа, який у вигляді голуба зійшов на Ісуса. Однак зрозуміймо, що ця божественна благодать увійде в наше серце при умові очищення його в Таїнстві Покаяння. Власне до цього напередодні Богоявління закликав святий Предтеча Іван Хреститель, пропонуючи вирівнювати покручені гріхами свої життєві стежки і дороги. Цими словами він кликав усіх людей навернутися до Бога, рішуче відкинути попередній (грішний) спосіб життя, змінити своє мислення, мовлення, тобто очистити думки, почуття, ушляхетнити слова, бажання, потреби. Як це зробити – пророк не лише навчає своїми проповідями, але й особистим прикладом, власним життям, у якому були і суворий аскетизм, і стриманість у їжі й питі, оскільки не пив навіть вина; і скромність, радше суворість в одязі, і глибока молитва на самоті, і зречення від світових розваг та насолод.
Ми обов’язково повинні запитати себе, чи пережиті святкування допомогли нам стати іншими – добрішими, скромнішими, лагіднішими, чуйними, співчутливими і милосердними до людей, особливо до тих, котрі потребують нашої уваги і допомоги: хворих, інвалідів, неповносправних,немічних тілесно й духовно. Особливо це стосується сиріт, вдів, одиноких, зранених цією страшною війною учасників бойових дій та їхніх родин. Повірте, дорогі друзі, якщо цього не відбулося з нами, то ми по-справжньому не прийняли великого Дару з неба – самого Господа нашого Ісуса Христа.