До обіду йде все по плану. Ну майже:) Прокидаюсь раніше, ніж зазвичай: о8.30 маю вже бути на тренінгу. Знаю, що зайнята до 12.00 точно, тому би вартувало щось вранці перекусити. Але не звикла. Не снідаю, чаю не п'ю - закінчився. Тюбик із зубною пастою вже майже порожній, вичавлюю залишки. Як варіант - не чистити зубів, вийняти їх і покласти на поличку, і на харчах економія, і на пасті. Жартик, звісно;) На тренінгу  відчуваю легкий голод. Мої учні дуже активні, мають багато питань, ми чимало робимо, працюємо, говоримо, відчуваю, що трохи енергії пішло. На роботі мене чекає картопля і морква. Купую ще пластівці вівсяні, майонез, бо попередній мені помогли доїсти:) На сходах зустрічаю тата з пакетом. Мама почитала мій блог, вирішила помогти, бо їй цілу ніч снились голодні діти, які їдять мівіну. Пояснюю татові, що не буду їсти передачку, бо це проти правил. Він лишає пакунок і йде. В пакеті - йогурти, масло, сир, шоколад. Я нервуюсь, бо мій експеримент може накритись мідною мидницею через таку "допомогу".  Суть в тому, щоби споживати продукти, які куплені на 40 гривень, а не приймати харчі від когось. Йогурти і сир зіпсуються через кілька днів, шоколад (якого я майже не їм) постоїть, масло можу кинути в морозилку... Ставлю все в холодильник, злюсь. Їсти не буду. Продовжую.Всі намагаються мене підгодувати, чимось пригостити, то пусте, що під час експерименту я їм більше, ніж у звичайні дні, можливо дешевшу їжу, але й кориснішу. Переважно під час робочого дня я могла перекусити чимось незначним, а нормальну їжу ковтнути лише ввечері. Зараз я харчують кілька разів на день:) Обідаю картоплею і морквою. Пробує співробітниця, каже: смачно. Зварене доїдаю за два підходи, на раз мені виявилось забагато. Згодом хочеться якогось десертику, чогось натурального. Співробітниця пропонує сушеню, каже, що не купувала її, то з її саду, я беру жменьку. Через кілька хвилин виявляю хробачка, який спокійно собі жив у яблуку.  Я не їм м'яса, тим більше, коли воно живе:) Хробачка відпускаю на волю, сушеню викидаю.   Під вечір запарюю вівсянку, кидаю ложку радійного цукру.  Дешево й корисно. А, п'ю, до речі, фільтровану воду, за яку теж нічого не плачу. На ефірі працюю до 21. Після того мене чекає ще одне випробування: йду на Koza Music Battle підтримати друзів. Потрібно буде нічого не їсти і не пити в закладі. Пропонують пригостити пивом. Відмовляюсь. З десяток людей мене запитує, як я, чи важко жити за 40 гривень...  Дивуюсь, звідки ці люди знають про затію. Гурт, який зараз пише альбом у мого хлопця, виграє музичну битву. Спокійно можна їхати додому. Так, маршрутки вже не їздять і треба брати таксі. Використовую талончик на поїздку, який ведучим видають після ефіру, дістаюсь додому безкоштовно. Коту корм купили без мене. Грубодупенко доїдає куплену вчора мною капусту і 2 пачки корму. За день витрачено 16.00 грн, 1.50 на проїзд, решта - їжа.  Почуваюсь чудово. Думаю, що насправді в рамках економії я відмовилась від шкідливої їжі і пиття: чіпси, снеки, пепсі і т.д.  Якщо чесно, то цієї хімії і не хочеться.  Попри те, що мала 13-годинний робочий день, зараз 1 ночі, я мало сплю, - почуваюсь чудово. Окрім різних дивних питань, веселять мої нові порадники, яких я взагалі не знаю, незнайомі люди масово починають писати повідомлення: "А для чого це все, ви не на те витрачаєте, ви нічого в цьому житті не знаєте, кота треба вигнати з дому, вам треба застрелитись". Ех, як я прожила 30 років без всіх вас =). Тішить, що за цим дрібним експериментом слідкує така кількість людей, не знаю, чим він зацікавив. Завдання на завтра, тобто нині, це купити туалетний папір, зубну пасту, одноразовий станок для гоління і чай, якщо вийде.