- Дядько, вибачте, але у Вас туалетний папір до штанки приклеївся, - сказав я невідомому тоді для мене чоловіку в туалеті. На що він відповів: - Дякую молодий чоловіче. І хто міг знати, що то був він, зірка книжки "Українська література 11 клас", автор "Чорнобильської Мадонни", яку ніхто в класі  не читав, Іван Драч.

А почалось все з дурноватого фото-конкурсу одного популярного дитячого журналу. Потрібно було відправити фото хробаків, собак, котів, баклажанів-гігантів, короче якусь живність зазняти. Ми зі знайомою вирішили по приколу теж щось вислати. Наше нещасне фото журналісти назвали «Бабка на колючому дроті» . Виявилось, та наша бабка і виграла. Не буду зараз розказувати про фото, щоб ваша фантазія сама собі шось придумала і уявила її.  Так от, нас як переможців запросили в Київ до «Українського дому» на нагородження. А для дітей з села можете собі уявити, яка то бомба. Цілий день в столиці з нами панькались, годували, розпитували, ще й той журнал всі розходи прийняв на себе. На секундочку. Якби я знав тоді про ті витрати, замовив би в «Пузатій хаті» якусь ікру чи шось таке. А то  ми дурні діти взяли гречку, сік і катлєту, короче пожаліли бюджет журналу. Але вернімось до нагородження. Відбулось воно  близько восьмої вечора в «Українському домі» і співпало з книжковим форумом. Письменників там було купа: Карпа, Дереш, Капранови, Родзінська  і так далі. До нагородження я вирішив піти в туалет , щоб бува не приперло під час урочистого.  За мною зайшов якийсь старший дідуля, пам’ятаю  він став біля дзеркала, рукою прилизав  сиві коси і протер лисину. Потім тим же платочком  витер окуляри і пішов справляти нужду. Не знаю скільки часу він там був, але точно згадую що шось собі під ніс бурмотів, може промову якусь. Вийшовши, за старим тягнувся метровий шлейф туалетного паперу. Як можна було так підтиратись не відомо. Може він рулон туалетний переганяв з штанки в штанку як на весільному конкурсі? Не знаю. Перша моя думка була «Хай так йде, десь серед гостей той шмат бумаги відпаде і все буде окей». Але потім моя совість проснулась і я сказав… Коли нам давали призи, слово мав мовити відомий письменник Іван Драч. Ну, думаю, подивлюсь на тебе, чи такий ти як в книжці «Література 11 клас». Коли на сцену вийшов знайомий мені дядько, мене пробило на сміх. Я його не впізнав просто, та й в книжці він був молодий. Драч сказав пару слів і потиснув  мені і моїй знайомій руку. І це нічо, подумав я, що коли він виходив з туалету руки він не мив, а нашо? Я тоже так думаю. Дорогою до виходу з «Українського дому»  я вирішив: «Все тепер руки мити не буду, людина цими руками шедеври писала». Але біля надпису «Туалет» я звернув  і помив руки безплатним гелевим милом.  Який же я не вдячний:) Сєрьога БАЛУЦЬКИЙ