Їдріт го в корінь! Баба файна поки не забалакає. Їду си раненько в маршрутці, думав покимарити. За мном сидит така нічо дівчиниско. Поки не включило тіліфона. Бозю-Бозю, там сі наслухаєш! Модулі, перездачі, та вродила, каліндарики на місячні, ружові ліфчики, свиням тре дати їсти, на візу здати, той не любе, а того не хочу. І в мене хпав. А старші люди знают рецепти на потенцію, петрушку підв'єзувати, хрін примоцувати, підкурити бадилльом - і хлоп як хлоп! Ти як хочеш сі старай, але як баба ніц не годна но балакати, то роботи не буде. Приїхав’ім позавчера з області, купив своїй хустину, таку файну на базари, за 55 гривнів, а вона каже, жи тепер турецкі ніхто навіть на города не вдіває, не то шо до церкви. Вобсипала мене прокльонами, буцім я весь в свого тата сі вдав, аби тілько зекономити. В всіх вон бабів хлопи як хлопи, гроші заробляют, з Португалії хустини шлют, якусь таку фірму сказала, чи то Барбара, чи Барбарис, то я вже на тії мови памняті не маю. Тепер знов буду ходив два тижні до кози в хлів ночувати поки сі перебісит. Шли не шли. Недавно однокласника передали з Португалії в трумблі. Вітворают, а то не він, а якись їнакший хлопака, з кульчиками, наколками і ше без ноги. Зато хоть мав сто євро в кишени. То мусили поховати закритого, аби ніхто з родини не видів того куревства. За місяць знов прислали, але вже справжного і мусили перехоронити, вночи, аби ніхто не видів, бо би сі зганьбили. А того першого штурпака поховали біля цвинтара, біля знаку "Стоп". Тепер ті люди боятьсі, чи зара часом не вишлют ше їкогось, бо на всіх знаків в селі сі не настарчиш. Не село, а трупарка. Передачі то не все добре. В мене брат молодший, той жи в зятях в Шляхтинцях, прислав мені якось на юбілей колеса до фіри, а ше було місце, то передав якісь конячі вітаміни і дві відіокасєти з розмаїтими голими бабами і хлопами. Писав, шо тії вітаміни дуже помічні на хлопську силу. То моя ше мене заставила до церкви йти сі сповідати, бо я сильно до неї приставав. А шо мав робити, вже півтора року з нев не спав як люди, а надививсі тих кінів, то ше більше сі захтіло. Каже, жи віддаваласі за мене, бо шкода їй мене було, шо я такий кривоногий. Тепер сама зі мною сі мучит, дивуєсі, чо я так багато п’ю. Ну і хлепне си хлоп через то. Бо їнакше не годен. Флєшка межи базниками, під шіфіром друга, трета під псєчом будом. А баба буде пащекувала, бо наніц не годна. І ти сі чуєш, буцім ти є для того шоби тілько цьвєки забивати і обчищати худобу. Подивишсі "Тітаніка" і сльози самі валят, бо ти так само хтівис плавати на велицьозному корабльови. Але до войска ми взєли в парашутісти, море зобачив тілько з висоти польоту качки. То була фест армія! В тому вертольотови все був ящик горівки, а потім скач і пери портки. Казали нам прапорщіки, жи парашутісти всираютьсі від гравітації. Їден Ґєнко Цішів сі не всирав, бо мав запори. А служив я на москалях, в їдному посьолку на сєвєрі. Там бабів купа було розмаїтих, а всі хлопи або по тюрмах, або десь в тайзі геологам помагали. То ми все мали чим сі забавити в увольнєніє. А такво як приїхав додому, то всі такі порєдні, шо нема на то ради. Кажда мала по п’єть хлопів, але ні одна сі не признає. Моя після весілля повіла мені, шо не дівка, бо гпала з драбини тай сі роздерла на шпагаті. Ну а я дурний мусів в то повірити, бо дуже любив її плаский живіт. Тепер живіт в неї як скручений килим, як заходит до хати, де хідників не застелено, то ніякого ехо нема, всьо впитує. Почитавім якосьто, жи аби скинути черево - тре просто менше жерти і більше ходити на піхоту, ровером переїхатисі, менше наталовуватисі барабольми. Дуже сильно мішає сидєча робота, всі сальцесони лишаютьсі в крижах. Добре, жи я все в русі і тому худий як драбина, можу втиснутисі в автобус. І переказую всім тим, шо зара займают півтора місця - платіт більше за свій проїзд, або я почну платити менше! Я не дитина війни, я може дитина миру. І я знаю, шо говору. Ті хлопи, жи грубі, вони холостяки. Їм нема на кого гроші тратити, то й їдєт собі шо хочут. А туткай як раб не маєш як поїсти, тілько ті свині і ялівку тримаєш, аби вона си тушонки накрутила і вобжираласі зимою. Літом то троха худіша, вітаміни їст, якісь сливки, аґрус, порічки. Єдна віддушина в життю - то сходити ввечері до склепу з хлопами чекуню роздусити з пивом і продавщицю за сраку мацнути, хоть та до мене сі зашкірит своїми золотими зубами. Піду на старість пострижусі в монахи, життє таке буде саме як тепер, хіба гноївкою не буде від мене смерділо по смерті.