Борщ без мнєса – то є зупа, хлоп без вусів – то є дупа, так все моя бабця Славця казали. На микулинецкому пивзаводі робили, куцьки вдома годували і нас гімнярів наганєли до миски з кльоцками. Я все любив ту її мачанку з чисником і воливом до бараболь, тоди нас ніхто не заставлєв мити руки, бо чисник і так всі хробаки виганєє. Япка ше зелені нарвали - то ми хода наталувалисі, гет ни могли заснути. Свіжину наготовили – то ми перші прискакали, чуть мордами сі не постукали біля двирей, а яйці на Великдень то ми не любили, стригли в тійво ґирґачці, задуситисі можна було. Кампотом мусили запивати. Але вже як піст то піст. Ніц не мав права їсти, жи навіть хоч якийсь намьок має на німину. Но єдні якісь гички і румбамбари. Чисто як кріль. В животі цілими днями бурчит і драпає, так ніби котят не в відрі потопили, а тобі живими в писка запхали, коли ти його вночи відкрив. Тішила тілько та думка, жи то так має бути. То вже потім почали в казетах писати буцім воно якісь там шлаки виводит і людина потім всьо здоровішого кольору в кльозеті викладає. А як там темно і нідзно мухи сидят, то вже ніхто того доказати не міг, хіба Іван Хрущ, бо був раз заснув в виходкови і впав в тую всю органіку, але шось ніц про то не хоче говорити і вже штири роки з ним ніхто сі за руку не здоровкає. І мій дзядзьо добре гувори, жи після тего посту на другий день в церкві такий перегар, жи янголики на стелі запотівают. Хто старший, то вже вмліває, а всі певно думают, жи то ксьондз має таке фест кадило, з Італії передали. А подумати перед сповідьом, шо ти наробив, а чого не памнітаєш? Ніби і не можна брехати, а все шось не всьо скажеш, невіть бись зо шкіри ліз. То зара лекше – всьо є в інтернеті, подумав, прикинув по знимках де і з ким був, може на кєлішок більше випив, а знаєш, жесь може яку чужу дівку по сраці погладив чи шо. Як то всьо в вочі бігме казати? Молодьож зара з тими планшетами до сповіді ходит. Ксьондз передивисі контакти, фейсбуки і вже знає, яку покуту давати і за шо. Так простіше. Ну а як йому поясниш, жи Нуська сі напила і лягла на мене як на матрас тай заснула? Хіба він повіре, жи ніц не було, бо в неї ноги волохаті і гноївков смердят? Нє, зара до святого падре тре йти з повним осознанієм вини. А тих гріхів ше сі добавило з інтернетами всякими – там голі баби, а там Путін на каждій сторінці. Мало-помалу як сі не матюкнеш, то на чужу бабу задивишсі… Колись більше фантазірували – зара більше видят готового. Я все думав, шо моя вчителька сі розмножає перехресним запиленням вітром, хімічка спиціальними сполуками, а фізичка силом тертя. А в фізкультурника просто була каптьорка і він багато не балакав, тілько притримував дівок на брусях, канатах і ше як вони скакали через козла. Ніц не пойняти без своїх пацанів і тьолок, як каже їден мудрий фільозоф Василь. Всьо є гріх і невіть коли знаєш, шо то не гріх. Бо гріх – то не ворішок, раз люди сказали, жи не можна включати Інтера, бо ті брешут як пси востатні, значит люди ходят по бібліотеках, шукают шось мудре, питаюццє. Люди всьо чешут і теперкай ніхто зара грошима не буде нікому платив. Є могоричі, є пшениця, хтось ставе віндовси, хтось має теплицю з вогірками – всі сі будут тим мінєли, їдно з другим. А нашо ті доляри чи ни можна робити добро одне другому, шось за шось? А золоті зуби най ше в креденці стоят, ни зигниют. Всьо сі вертає до старих часів, хіба шо мешти стали ліпші робити, ну може не сильно ліпчіші, але в лаптьох вже ніхто не ходит, навіть востатний москаль. Каждий дбає за своє. Я во маю пчоли, люблю їх, то і мед файний буду мав, шваґер має самогонний апарат, любе його, то і горівка вийде нічо така. А їден має поле конопель, то і його всі люблят. Всьо по Божому закону. Лиш би любов. Бо як будем сі всі любили, то ніц злого їдне другому не зробим, тай вже до сповіді не тре буде так часто ходити, хіба деколи на кагор забігти, бо ксьондз нас певно так само любе.