Пропонуючи вам, шановні читачі, висвітлення цієї теми, хочу обговорити її в контексті свята Христового Воскресіння, яке ми щойно відзначили. Річ у тім, що така видатна подія у житті всього людства, як Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа з мертвих, здійснила своєрідну революцію в житті всього людства, радикально змінила бачення і сприйняття матеріального світу, всіх процесів і явищ, які в ньому відбуваються. Ісус Христос своїм дивним зачаттям від Святого Духа в лоні Пречистої Діви Марії,своїм незвичайним народженням у Вифлеємській стаєнці, зрештою, своїм ученням, яке просвітило уми і серця всіх людей планети, відкрило нову, зовсім іншу від попередньої – поганської – християнську філософію, іншу суть і призначення людського життя. Христове Євангеліє, глибоко духовні, сповнені Божою мудрістю листи і послання Його апостолів та написані під дією і божественним впливом Святого Духа твори Святих Отців та Вчителів нашої Церкви здійснили радикальні зміни в галузі гуманітарних та природничих наук, у стосунках між людьми, в сфері моралі та культури. Дивовижна і надприродна подія Христового Воскресіння внесла серйозні зміни у деякі фізичні та інші земні закони і явища, які обмеженим людським розумом важко пояснити. Своїм чудесним Воскресінням Спаситель показав справжню мету людського життя, нашого приходу в цей чудовий, хоч складний і суперечливий світ. Відкрив новий погляд і дав глибоке й мудре пояснення та розуміння такого незвичайного і досі втаємниченого феномену людського буття, як смерть. Христос відмінив і спростував песимістичне й безнадійне трактування деяких поганських філософів про абсурдність людського життя. Особливо тих, котрі вважали народження людини трагедією, оскільки вона в земному світі не зазнає ні розкошів, ні радості, ні щастя, а лише страждання, хвороби, терпіння і, як остаточний підсумок, смерть, залишення всього того, що надбала своєю важкою працею, чим досі втішалася, раділа, жила. Визначивши таку сумну і безнадійну перспективу для всього людства, ці «вчені» тим самим заперечували правдивого Бога, Його мудре вчення про існування душі, потойбічного світу і Царства Небесного, для якого всемогутній і милосердний Господь створив кожну людину. На превеликий жаль, вони не змогли заглянути за цю, як пише видатний східний поет і філософ Омар Хайям, таємничу завісу, яка відділяє нас від потойбічного світу, де й справді є інше – вічне життя. Ісус Христос Своїм ученням і особливо – величним Воскресінням доказав, що людське життя з фізичною смертю не припиняється, оскільки Він сам подолав свою тілесну смерть, воскреснувши на третій день із гробу. Зрештою, Христос показав цей феномен ще за Свого земного життя, коли вивів із гробу померлого Лазаря, воскресив Наїнського юнака чи дочку Яіра. Тим більше, що про існування загробного світу свідчить і, немов у небесному дзеркалі, відображає Святе Євангеліє про багача й бідного Лазаря. Багач, узявши все в земному житті і розкошуючи, не звертав жодної уваги на хворого і зраненого Лазаря. Кожен із них відповідно отримав своє: багач мучився в пеклі, а бідний і терпеливий Лазар втішався на лоні Авраама, тобто в небі. Ця євангельська розповідь є ще одним свідченням того, що існує потойбічний світ, у якому перебувають душі померлих. Сьогодні багато людей, особливо тих, які за атеїстичних часів у це не вірили, зрозуміли, що кожна створена Богом людина має тіло і безсмертну душу, котра після смерті відійде у вічність, до Бога. Вони усвідомлюють, що, будучи частинкою свого Творця, не можуть померти назавжди, загинути, піти у забуття. Помирає лише тіло (і то тимчасово), однак під час другого приходу Христового воно, ставши оновленим і просвітленим, разом із душею, постане на суд перед своїм Творцем. Саме тоді кожен із нас звітуватиме про те, як ми жили, чи цінували і дякували Богові за подароване нам життя, за Його божественні засоби для осягнення головної мети нашого приходу в цей світ – спасіння душі, осягнення Царства Небесного.