Скажу одразу – в Тернопіль цієї суботи приїжджав фронтмен гурту «Тартак» Сашко Положинський. От так! Нуу, не просто так приїжджав, ніі, і не домовлятися за наступний концерт, і не шопінгувати в «Подолянах»)) хоча було б мабуть теж весело! Приїхав, як виявилося, підтримати друзів, що цього дня змагалися у фрі-файті (вперше почув до речі про такий спорт) – то якщо коротко, змішане бойове мистецтво. Хто хоче деталей – гугліть. І ще здається Сашко хотів привітати тернопільських пластунів з сторіччям заснування Пласту. Правда, щось я не зрозумів – привітав-непривітав? бо чи то не запросили, чи то забули запросити на святкування. Але менше з тим. Повернемося до прес-центру в «Атріумі», де під смакування кавою і цукерками відбувалася вельми цікава і захоплююча бесіда невеличкої групи журналістів та шанувальників з Сашком Положинським. І заодно й відбулося відкриття Тернопільського центру комунікацій, з чим його й вітаю! Особливо спеціальних і каверзних запитань «Положику» я не готував, та й мабуть більшість присутніх також. Тому велася просто дружня, невимушена розмова, яку для зручності розділимо ось так: Про власне творче життя і конкурентів -Дуже стрімке і активне, - посміхається Сашко. -Видання нового альбому, концерти-презентації по всій Україні. Написання нових пісень, які ще чекають своєї черги бути почутими. Зосереджуюся на постійному власному вдосконаленні: багато читаю різнопланової літератури, багато слухаю музики. Так, викачую з торентів, але! щодо українських гуртів в мене інша позиція: намагаюся купувати їх альбоми, незважаючи на значно швидшу появу нових треків в інтернет-середовищі. І не проти, коли викладають нашу творчість для ознайомлення, та коли починається комерція нашою продукцією – я однозначно вимагаю частини прибутку для гурту. - Особливо нових проектів поки не буде, лиш би реалізовувати напрацьоване. Тим паче багато сил йде на збереження гурту, його ріст. Конкуренти не сплять, і їх чимало: низькі мистецькі запити значних верств населення України, всілякі телевізійні шоу, музика, що вироблена на українських студіях, та не для нас тощо. Про першого українського олігарха та політику -Дуже класну книгу прочитав про династію Терещенків, українських перших олігархів. Теж почитайте. Виявляється пів Києва збудовано за його кошти- а тепер, коли ми з вами тут, люди відстоюють Андріївський узвіз. Бо руйнують його сучасні українські олігархи. -Зміни потрібні, і для того має знову піднятися народ, а не групка одних і тих самих людей. Таке враження, що то їх все не задовольняє в країні, а всім остальним все подобається. Насправді все ж не так?! Не так. Та й політиці мені одному не має, що робити. А долучатися до будь-яких партій теж не хочу – не бачу їх перспективи, стратегії, не бачу конкретики в діях. Наприклад, та ж ВО«Свобода» - все звелося до разових акцій, які провели й забули. Такий шлях веде в нікуди. І ставлення лиш пам’ятників в Україні вже вичерпало себе! - За кого буду голосувати на виборах? Важко визначитися. Мабуть легше сказати кого підтримувати взагалі не буду: це – Партія регіонів, Комуністична партія, Батьківщина та ще декілька партій. Щодо Кличка є певні симпатії, але не розумію до чого вони прагнуть, як себе позиціонують. І вибір «проти всіх» є цілком можливим. І ще багато- багато розумних і мудрих думок прозвучало від «Положика», і залишилося відчуття змін, які наступлять… А вони повинні настати!