Операція «Північ»: 8 квітня 1951 року з Тернопільщини до Сибіру вивезли 913 осіб через релігійні переконання. Фото

8 квітня 1951 року радянською владою було проведено маловідому широкому загалу операцію «Північ», яка докорінно змінила тисячі життів. Тоді з території Західної України до Сибіру навічно було виселено 6271 особу (у тому числі жінок і дітей), а їхнє майно — конфісковано. Лише з Тернопільщини депортували 913 осіб. Усі ці люди зазнали репресій не через злочинну діяльність, а через свої релігійні переконання: вони були Свідками Єгови.

Зараз, у 2021 році, в Україні — державі, громадяни якої вільно користуються правом на свободу віросповідання, — важко повірити, що 70 років тому стільки людей постраждали за свою віру.

Що стало причиною такого жорстокого рішення?

Костянтин Бережко, кандидат історичних наук, який 16 років досліджує радянські репресії, пояснює: «Свідки Єгови не отримали визнання від радянської влади і від 1939 року проводили свою діяльність підпільно. Проведення богослужінь і читання Біблії та релігійної літератури кваліфікувалося владою як антирадянська діяльність. У цілком таємній записці Сталіну міністр державної безпеки СРСР Віктор Абакумов зазначив, що Свідки Єгови активно діють і до них долучаються нові віряни. Тому “з метою припинення подальшої антирадянської діяльності” він запропонував виселити Свідків Єгови з України, Білорусі, Молдови, Латвії, Литви та Естонії до Томської та Іркутської областей».

Фото 1. Документ з архіву ГДА СБУ щодо підсумків депортації по Тернопільській області.

Серед виселених з Тернопільщини Свідків Єгови — сім’я Василя Бордюженка. Його вислали із с. Коржківці Лановецького району до Сибіру разом з батьками, двома сестрами та молодшим братом, якому було лише 2 місяці. Пан Василь добре пам’ятає ту ніч: «О третій годині ночі приїхали військові і сказали через годину вже бути на машині. Дозволили тільки вдягнутися, мама взяла подушку і перину, щоб завинути дитину, і все. З продуктів нічого не дали взяти, а мамин брат дванадцять буханців хліба зв’язав у рядно і вкинув нам на машину. Нас привезли в Тернопіль і там повантажили у вагони. Тоді з нашого села вивезли сім сімей».


Фото 2.1. Василь Бордюженко із родиною в Сибіру


Фото 2.2. Василь Бордюженко на роботі в тайзі на лісоповалі.

Василю Щербаню було 13 років, коли його разом з батьками виселили із с. Горошова Борщівського району до Сибіру. Він пригадує: «Ми майже нічого з собою не взяли. Нас привезли на станцію, повантажили у вагон. Там було 44 чи 48 чоловік. Привезли, можна сказати, в тайгу. Сніг вже топився, але було холодно. Нам дали сокири, щоб зробити собі “палатки”, дали “буржуйку”, потім привезли хліба, 200 г на одного, а на другий день вже на роботу».


Фото 5.1. Василь Щербань у засланні, 1955 рік.

Фото 5.2. Василь Щербань, 2015 рік.


Фото 3.1, 3.2 Відтворений товарний вагон, яким вивозили Свідків Єгови в Сибір.

За одну ніч ці люди втратили все, що мали. Та попри всі випробування, з якими Свідки Єгови вже зустрілися та які ще чекали їх у Сибіру, ці люди не падали духом. Марію Безкоровайну виселили із с. Угринів Підгаєцького району разом з чоловіком та маленькою донечкою, якій ще не було місяця. Проте, жінка не впадала у відчай. Вона розповідає: «У вагоні ніхто не плакав, не переживав. Ми знали, що Бог дає керівництво. Молилися, читали Слово Боже, бо дехто зміг взяти з собою Біблію, співали пісні, розказували вірші. Я часто згадую Сибір. Ми збиралися разом, мали чудовий хор, що не давало нам горювати. Я дуже вдячна Богові за його підтримку, за те, що Він допоміг все пережити».


Фото 6.1. Марія Безкоровайна з сім’єю у засланні.


Фото 6.2. Скринька Марії Безкоровайної, привезена із заслання.


Фото 6.3. Марія Безкоровайна, 2021 р.

Подібними почуттями ділиться Марія Мінгалей, котру 13-річною дівчинкою виселили разом з її сім’єю із с. Хатки Золотниківського району. Пані Марія пригадує: «Коли поїзд рушив, всі Свідки Єгови, що були в вагоні, заспівали пісню. Конвоїри, які охороняли нас, були здивовані, що ми не плачемо, а радісно співаємо. Ми співали всю дорогу, молилися, читали Боже Слово. Ми все залишили, у нас нічого не було, але Бог завжди піклувався про нас».

Ні жахливі умови довгої подорожі до Сибіру, ні люті сибірські морози, ні важка робота, що чекала їх там, у засланні, не зламали вірян. А через 14 років, у 1965 році, відповідно до Указу Виконавчого Комітету СРСР, Свідкам Єгови було дозволено покинути місце виселення. «Вічне» заслання закінчилося.


Фото 4.2. Депортовані Свідки Єгови з Тернопільщини біля барака. 1952 рік. 

«Тоді, в далекому 1951 році, виселили 6271 Свідка Єгови, аби зупинити їхню діяльність, — говорить Тарас Троцюк, речник Свідків Єгови у Тернопільській області. — Але цей план провалився. Звинувачення в антидержавній поведінці, висунуті проти Свідків Єгови, не підтвердилися та виявилися безпідставними. Просвітницька, благодійна та суспільно корисна діяльність Свідків Єгови протягом 30 років державного визнання в Україні доводить неправдивість тодішніх звинувачень. Сьогодні по всій території України майже 130 тисяч Свідків Єгови, серед яких 3 тисячі з Тернопільської області, відкрито розповідають про свою віру іншим». Справді, жодні репресії, жодні випробування не можуть зламати те, що стоїть непорушно, — непохитну віру в Бога і тверді переконання.


Сергій Балуцький

Опис відсутній


Читайте також