Незамінним побратимом на війні у поліцейського був ангел-хранитель. Капітан поліції Михайло Бурий не раз переконувався в цьому. На прикладі товариша, в підошві берця якого застрягла куля. І тоді, коли сам одного дня вийшов із позиції, а наступного її зрівняли зі землею. Небесний вартовий був поруч і тоді, коли Михайлові двадцять чотири доби довелося провести в трубі під трасою. Двадцять чотири на позиції, двадцять дев’ять - із виходом. Про історію Михайла поділились на сайті поліції Тернопільщини.

У мирному житті Михайло - поліцейський охорони. Той, хто відповідає за безпеку інших. На війні все перевернулося: він змушений був довіряти свою безпеку лише побратимам і невидимому охоронцеві. 

"Службова біографія Михайла Бурого розпочалася в 2015 році зі спеціального батальйону служби патрульної міліції особливого призначення «Тернопіль». Тоді його бійці охороняли громадський порядок на Луганщині, стояли на блокпостах і щодва місяці їздили на ротацію. До лав поліції охорони Тернопільщини Михайло долучився у 2017 році, здобувши репутацію порядного та відповідального колеги, людини честі. Тож коли в області сформували стрілецький батальйон, він у числі перих став його бійцем", — йдется у повідомленні поліції.

Після кількамісячного опановування навичок тактичної медицини під орудою чеських тренерів і злагодження в Одесі бійці стрілецького батальйону поїхали на Волинський кордон з Білоруссю, а згодом у Краматорськ на Донеччині. 

"Мій ангел не дрімав. Одного дня я вийшов з позиції, а наступного хлопці там загинули, і бетонна «капсула» не захистила. Пішли їх відкопувати, але почалися скиди, мінометка, арта - і мусили відійти, щоб не лягти самим", — пригадує Михайло. 

"Ще один спогад як вдячність ангелу - Іванопілля. Михайло з побратимом другий день очікували в старенькій сільській хаті броньовану машину. За п’ять кілометрів від позиції почувалися у відносній безпеці. Поїли, запарили чай. Вибух пролунав раптово. Двері відчинилися в протилежний бік, а Михайла тільки присипало пилом. Щоправда, відтоді поліцейський не дочуває", — йдеться у поліції.

Ангел супроводжував його і ще сімох бійців з Іванопілля до Костянтинівки. Відмовившись від коридору та від навушників, щоб краще чути, що й звідки летить, вони пройшли понад вісім кілометрів. Тоді їх особисто приїхав забрати командир батальйону Андрій Гожій.

"У Михайла Бурого багато болючих спогадів і дев’ять нагород, серед яких відзнаки і МВС, і Національної поліції, державні та громадські, проте найбільш пам’ятний орден «Україна - Доброволець» - почесна громадська відзнака для осіб, які добровільно вступили до лав захисників України", — йдеться у повідомленні співробітників.

Утім, офіцер наголошує: найцінніше для нього - не нагороди, а те, що вдалося вистояти та повернутися. Адже коли обставини складалися так, що врятувати могла тільки мить або крок убік, спрацьовувала небесна охорона - невидимий захист для тих, хто захищає інших.