Різдвяні роздуми: Заповнимо порожнечу своїх стаєнок

Блог отця Ореста Глубіша

Обійми люблячого Бога простягаються від малесенької печери до цілої планети. Бог приходить до стайні кожного, якщо Він запрошений заповнити цю порожнечу. (Енді Александер)

Ось і розпочався новий рік.Знову прийшло до нас радісне і веселе, зворушливо-бентежне і щасливе, заколядоване й завіншоване, морозно-засніжене і ялинково-пахуче свято Різдва Христового. А з ним - чудові українські звичаї і традиції: смачна й довгоочікувана Свята Вечеря з дванадцяти страв, коляда і новорічне віншування, вертепи і маланки, гарно прикрашені ялинки і солом’яні дідухи.

Хоча, крім цих традиційних дійств і веселощів, коріння яких сягає у прадавні часи, є щось важливіше й сокровенніше, високе і святе, що відбувається не в наших домівках, а в яскраво освіченому сяйвом панікадила та інших світильників, свічечок і лампадок, Божому домі, у наших парафіяльних храмах. Вірю, що ви, дорогі друзі, здогадалися – йдеться про різдвяні Богослужіння, котрі починаються у день Навечір’я Різдва: Царські Часи, Вечірня з Літургією святого Василія Великого, Велике Повечір’я з литією, на початку якого всі разом урочисто й піднесено заспіваємо: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами – Бог!» Після цього – Утреня, мирування і… урочисто-величава Божественна Літургія, яка є апогеєм кожного свята.
Саме у цих глибокодуховних частинах святкових Богослужінь закладено головну суть і богословський зміст Різдва Христового, розкрито таємничий і мудрий задум Отця Небесного - прислати на землю Свого єдинородного Сина, Ісуса Христа як Спасителя світу.

Окрім чудового ангельського гімну «Слава на висотах Богові і на землі мир», у першому ірмосі канону Утрені співаємо: «Христос народжується – славте! Христос із небес – зустрічайте! Христос на землі – бадьортеся! Співай Господеві вся земле, і весело заспівайте люди, бо Він прославився!»

Роздумуючи над цим величним святом, поєднуючи дві складові частини Різдва Христового: духовно-богословську, яка відбувається у храмі, і багату на чудові різдвяні традиції та звичаї, хочу, дорогі друзі, звернути вашу увагу на ще один важливий момент. У цей святковий час ми повинні замислитися над тим, чи ця багатюща на фольклорно-розважальні дійства програма Різдвяних свят дарує нам не тільки радість і веселощі, не лише приємне задоволення від спожитих страв, але й розуміння головної суті цієї видатної події. Маємо з’ясувати для себе, чи я усвідомлюю, чому саме ці свята такі радісні і веселі? Чи розумію, який великий і ні з чим незрівнянний дар приніс усьому людству воплочений Ісус? Чи знаємо про те, що Христос, будучи Богом, прийшов на землю, щоб її, як співаємо у відомій колядці, «з небом в одно злучити». Щоби прокласти чудодійний місток, через який усі люди, які вірують і визнають його Спасителем, у свій час перейдуть до Нього, у Його Небесну Світлицю. Власне про це сказано у литійній стихирі Великого Повечір’я: «Бачивши Ісус, як через гріх зотліла в людині Божа подоба, прихилив небеса і зійшов та незмінно поселився в дівичому лоні, щоб у нім обновити упалого Адама…» До речі, про це говорить у своїй книзі «Духовне зцілення в сучасному світі» Енді Александер, слова якого ви прочитали на початку як епіграф до цих святкових роздумів: «Бог приходить до стайні кожного, якщо Він запрошений заповнити цю порожнечу». Думаю, що всі ми добре розуміємо: цією «стайнею» є грішна душа кожної людини, і все залежить від того, чи ми, на відміну від тих байдужих і черствих вифлеємців, які не впустили породіллю Марію з Йосифом до своїх постоялих дворів чи осель, широко відкриємо двері наших сердець і запросимо до них Ісуса. 

Сердечно вітаю усіх Вас, любі друзі, з радісним святом Різдва Христового! Божого Вам благословення, духовного відродження і оновлення Ваших «стаєнок», тобто душі і серця! Христос рождається!

Читайте також
Loading...