Відомі актори, давні театральні афіші, любовні історії: півстоліття на Тернопільщині діє унікальний музей. Фото

Майже півстоліття і тисячі експонатів: в Копичинцях працює унікальний музей театрального мистецтва. Копичинецькиий музей заснований 1968, коли театру, яким керував заслужений діяч мистецтв Орест Савка, надали звання народного. Спочатку планувалось, що це буде музей місцевого театру, але назбиралось дуже багато експонатів. Врешті зробили реконструкцію центру культури й знайшлось місце для усіх зібраних речей. Зараз музей займає 7 залів. Нині тут зібрані унікальні речі з Тернопільщини, інших областей, а також з-за кордону.

Перша зала містить інформацію про розвиток театру на Галичині від початку створення аж до сьогоднішнього дня. Експозиція розповідає про виникнення першого мандрівного театру на Галичині, збереглось чимало фотографій людей, які стояли біля витоків.

— То були важкі часи, актори жили за тих кілька копійок, які заробляли під час показу вистави. В театрі побував і Марко Кропивницький, жив, творив і їздив з цим театром. Кожна фотографія це історія про окрему людину. Це і Катерина Рубчакова, Ванда Петровченко, батьки Леся Курбаса, Марія Заньковецька, Микола Петровченко, які також приїхали в Галичину і працювали на сцені театру, і Лесь Курбас. Він прийшов до театру, жив, творив і багато ролей зіграв із Катериною Рубчаковою. Відома історія, як Катерина була заміжня за Іваном Рубчаковим, вона не могла Курбасу відповісти взаємністю і він стріляв у себе. Вистрілив у серце, але не вбив себе. Куля застрягла, так не витягнули її, він жив з нею, — розказує директорка музею Руслана Савка.

Окремо експозиція розповідає про перший стаціонарний театр, який був у будинку міщанського братства у Тернополі, тепер там філармонія. Там, розказує Руслана Савка, Лесь Курбас заснував свій театр разом із друзями та хотів назвати «Новий тернопільський театр», російська цензура не дозволила. Тоді Лесь Курбас запропонував назвати "Тернопільські театральні вечори". Назва збереглась до наших днів, адже зараз так називається фестиваль, який кожного року восени відбувається в Тернополі.

— Ця експозиція присвячена Тернопільському обласному академічному театру ім. Шевченка, — показує Руслана Савка. — Спочатку після війни на Тернопільщині було два театри, обласний центр був у Чорткові, там діяв театр Франка. В Тернополі був свій театр. Після війни вони об’єднались в єдиний театр Тараса Григоровича Шевченка. Експозиція вже трохи давня, але ми додаємо сучасні фото акторів, які донині працюють у театрі. Цікаво подивитись на тих, хто стояв при витоках, це Павло Загребельний, Петро Ластівка та інші, багатьох вже нема в живих. В музеї зберігаються ескізи, макети вистав, — розповідає жінка.

Окремий зал присвячений аматорським театрам. Зараз на Тернопільщині їх 25. Частина експозиції присвячена театру актора і ляльки, пані Руслана каже, що найбільше цей куток люблять маленькі поціновувачі, вони зацікавлено розглядають ляльки.

— Копичинецький театр створив Орест Іванович Савка, він об’єднав навколо себе багато молоді, тоді ще студія існувала при основній трупі. Потім молоді люди доповнювали основну трупу. На рік вони робили по 3-4 постановки. Орест Іванович поставив усього до 80 вистав. Не зі всіх збереглися фотографії. Коли театр їздив у Брест, то тамтешній автор звернувся до Ореста Івановича, щоби він поставив п’єсу за його авторством «Облога Брестської фортеці». Виставу поставили біля самих стін фортеці у Бресті. Багато людей з собою принесли реліквії, хтось кусочок камінчика, хтось гільзи. Тому тут справжні експонати. Проходять роки, зараз розповідаємо про період УПА. Бо тоді радянська ідеологія дозволяла ставити п’єси про перемогу Другій світовій війні, але зараз все інакше, тому ми показуємо і боротьбу УПА, — зазначає директорка музею.

Згадує Руслана Савка і постановку за романом «Овід», і за поемою «Гайдамаки», остання, за словами жінки, була дуже масштабна.

— Незалежність тільки наближалась... Тоді було триста людей залучено, костюмів багато, декорацій, це був період піднесення. Актори дуже її хотіли, робили репетиції. Коли театр хотів поїхати в Тернопіль, то не дали автобусів, афішу знищили, порізали, — пригадує.

Наступний зал присвячений землякам Богдану Лепкому та співаку Климу Чічці-Андрієнку. А у холі зберігаються ексклюзивні гончарні вироби, які музею подарувала відома майстриня Ака Перейма.



Читайте також
Loading...