Блог

Опис відсутній

Десять речей, які треба знати, відправляючись у Непал. ФОТО

Їжа

Непальські, індійські та тибетські страви, якими можна посмакувати у місцевих кафе та ресторанах, щедро приправлені різноманітними спеціями. Подекуди їжа надзвичайно гостра, присмачена перцем та часником. Тому, якщо ви не особливо полюбляєте пекучу їжу, краще відразу просити негострі страви. Правда, це не завжди допомагає. Коли я замовляла звичайні картопляні момо (це щось схоже на наші вареники), то попросили нічого не додавати до начинки, окрім власне картоплі. Втім, там все одно було чимало приправ. Непальський кухар зробив великі очі та щиро здивувався, а як може бути без цього?

У закладах громадського харчування дуже багато вегетаріанської їжі, при чому, вона настільки різноманітна, що очі розбігаються і хочеться покуштувати все: від вега-бургерів до супу зі шпинату. У містах все переважно дуже смачно.

Готують в Непалі зазвичай на соєвій олії, соняшникової майже нема. Ми якось в горах замовили відварену картоплю в мундирах і попросили соняшникової олії до неї, довелось обійтись соєвою.

Хліба у звичному нам варіанті немає, зате можна замовити тибетських хліб (смажений), або чапаті (печений, прісний). Місцеві їдять переважно рис, досить популярна страва дал бат сет: рис, тушковані овочі, супчик з бобових та корж з пшеничної муки. Це єдина страва, яка ніколи не закінчується. Згідно з національною традиції, вам приноситимуть добавку, поки ви не відмовитесь від неї.

Внизу у містах страви відносно дешеві. Так, кава коштує 40-80 центів, піца 2-3 долари, дал бат сет близько 2 доларів, суп- 1-2 долари. Мені на обід з десертом 3-5 доларів вистачало з запасом. Якщо ж ви звикли їсти багато, то точно вкладетесь у 7. У горах все коштує дорожче і чим вище, тим більше доведеться віддавати за їжу. Так, порція вівсянки в горах обійдеться у 2,5-3,5 долари, так само коштуватиме 2 варених яйця. Кава тут коштує 1 -1,5 долари, а піца - 4,5-6 доларів. Утім, це виправдано: на висоту продукти заносять "на горбі".

 

 

Гроші та покупки

Місцева валюта — непальські рупії. Курс коливається в залежності від того, які купюри ви міняєте. Бажано міняти не менше, ніж 50-100 доларів. 1 долар = 104 (108) рупій. Найбільша купюра - 1000 рупій, тому, якщо міняти гроші на 2-3 тижні, вам вручать велику пачку папірців.

Якщо у вас залишаться в кінці мандрівки рупії — не проблема поміняти їх назад на долари. Обміняти валюту можна у Катманду, в Тамелі чимало обмінників, утім, якщо ви захочете розрахуватись доларами за сувеніри чи спорядження, то продавці переважно заперечувати не будуть.

У Тамелі чимало кіосків, ті, хто не купив спорядження заздалегідь, можуть зібратись там. Ціни приблизно такі, як в Україні, якісь сумнівна. Спортивний одяг і спорядження клепають у їхніх же підвалах і пришивають етикетки відомих брендів. Термофутболку можна купити за 5-15 доларів, трекінгові палиці — 8-20 доларів, мембранну куртку — 25-50 доларів, штани — до 60 доларів, пухівку — 30-70, наплечник — 25-60. Втім, купувати там небезпечно, ви ніколи не можете бути впевнені за якість.

У Катманду та Покхарі приблизно одинакові ціни на сувеніри, чаї та подібне, але краще походити-пошукати, а потім поторгуватись. Торгуються всюди, окрім супермаркетів. Інколи ціну вдається зменшити наполовину. Втім, ціни на один і той самий товар, буває, різняться в рази. Так, непальську чорну сіль в одному кіоску продають по 200 рупій за 100 грамів, а в сусідньому ідентична — по 50 рупій.

Якщо ви вирушаєте в трекінг, то у Катманду можна найняти гіда. Провідник обходиться приблизно у 25 доларів за день, плюс чайові. Носій обійдеться дешевше — 15 доларів, він може взяти до 20 кілограм вантажу.

Проживання в готелях і лоджах обійдеться від 2 доларів до 40 (стільки коштує найдорожчий готель). Лоджі в горах — сільські хатинки, збиті з дошок, або зліплені з каміння і глини. Там досить брудно, але не дує, тепліше, ніж надворі, а також зручно, бо не треба носити намет (місць, де б можна було розкласти намет, обмаль).

Перевезення і транспорт

У Непалі правила дорожнього руху не діють. Світлофори можна побачити рідко, у Катманду я помітила лише один. Перевагу в русі на дорозі має не той, хто їде головною вулицею, а той, в кого голосніший сигнал. Звуковий сигнал тут і привітання, і попередження. Непальці користуються золотим правилом: у будь-якій незрозумілій ситуації — сигналь, в зрозумілій ситуації теж сигналь. На дорогах реальний хаос: купа авто, позашляховиків, стареньких малолітражок "Сузукі", рикш, мопедів і мотоциклів, поміж тим всім ходять люди, і повільно чимчикують собаки. Втім, ДТП, таке враження, тут не трапляються. Єдиний раз за весь час перебування я побачила перекинутий автобус. Рух — лівосторонній.

Автобуси між містами їздять дуже повільно, 160 кілометрів ми їхали понад сім годин.

У непальських автобусах працює асистент водія — щось на кшталт весільного тамади. Він і розсаджує пасажирів, і оголошує зупинки, закликає на зупинках пасажирів у автобус, стоячи у відкритих дверях і репетуючи пункт призначення. На вході в автобус часто видають торбинки. Туристів на серпантинах часто нудить.

Високо в гори можна дістатись на позашляховиках, або, як їх називають місцеві, "Махіндри", це якісь часто самосклепані позашляховики, які довозять людей аж до 3500. Тим, хто йде в трек, рекомендують починати похід з 1000 з копійками, для кращої акліматизації, тому їхати високо в гори на джипах, можливо, вам не доведеться. Якщо ж таки це випробування випаде на вашу долі, то на даху позашляховика сидітимуть асистенти водія, які, в разі складнощів, пхатимуть машину, тягнутимуть і підкладатимуть камінці під колеса просто під час руху.

Мова

Непальці переважно добре говорять англійською. Зі своїм акцентом і швидко, але за день-два можна до цього звикнути та навчитись їх розуміти. У Катманду ми зустрічали малесеньких діток, які говорили з нами англійською. Якщо ви досі не вивчили англійської, то в Непалі у вас з'явиться мотивація. Нема сенсу купувати непальські розмовники чи наймати перекладача, і в Катманду, і в горах, і в Покхарі з нами всі спілкувались англійською. Нею ж і написані абсолютно всі меню в ресторанах і лоджах.

Мову там знають через те, що туристи — найкращий заробіток, крім того, Непал довго був колонією Англії. Англійську вивчають ще зі школи. Якщо ж з англійською таки проблеми, можна знайти російськомовного, французькомовного чи польськомовного гіда, який заодно буде під час треку вашим перекладачем. Правда, коштуватимуть його послуги дорожче.

Непальці вітаються один з одним та з туристами "намасте". Це і вітання, і прощання, і побажання доброго дня.

Люди

Непальці здаються ненормально спокійними та перебувають у вічному дзені. Попри безлад, скажімо, на дорогах, ніхто ні на кого не кричить і не підвищує голос. Попри шум і гамір, вони завжди спокійні. На українських дорогах сигналять з криками: "Дивись, куди преш, хрін ти лисий". На непальських сигналять мовчки й спокійно, або зі словами: "Намасте, обережно, я їду". Все інше робиться так само спокійно. Спокійно доносять їжу, спокійно роблять зауваження, хоч зауваженнями це важко назвати, спокійно ригають з вікна автобуса і торгуються.

А ще, склалось враження, ніхто ні в кого не краде, хіба самі туристи. Якось я спитала в нашого гіда:
— Чи можна на кухні в лоджі залишити телефон на цілу ніч.
У кімнатах не було розеток.
— А чому ж ні? Якщо дозволили, то лишай, — дивувався гід.
— Я не в тому сенсі… А нікуди не зникне?
— А куди ж він може зникнути, — не міг второпати Раджу.

Складалось враження, що можливість крадіжки просто відсутня в їхньому світогляді.
За весь час треку нам нахамили лише в першій лоджі на базовому таборі Тілічо. Мабуть, то були не непальці.

 

Тварини

— А там є гімалайські ведмеді в горах. Не страшно? — питали мене знайомі перед тим, як я вирушила.

Так от, офіційно стверджую, не траплялись нам ведмеді, снігові рисі та інші хижі звірі. Дорогою бачили в горах кількох диких кіз та великих хижих птахів. Якось над нами почали кружляти стерв'ятники, ми навіть подумали, що то через портера, який не мився за час треку жодного разу і не взяв навіть запасних шкарпеток, але, виявилось, що птахи зреагували не на цей сморід: недалеко вмерла корова і стерв'ятники влаштували собі бенкет.

У Катманду біля ступи — десятки мавпочок, які поводяться дуже нахабно і крадуть все, що схоже на їжу. Живуть мавпи й біля храму Пашупатінатх, де спалюють померлих.

В містах дуже багато худих і хворих собак і зовсім нема котів. Собак ніхто не прив'язує і вони вільно пересуваються. Зовсім не агресивні, не гавкають і практично не реагують на людей. Товариські собаки трапляються рідко. Частіше — мовчазні філософи. У Пісангу я зустріла собаку, який медитував над прірвою і попри мої тривалі вмовляння — навіть вухом спочатку не повів.

У горах живуть яки, буйволи, корови, кози та коні.

Корови вільно пересуваються містом, часто можна побачити, як вони лежать просто посеред проїжджої частини.

Гігієна

Проблеми з водою у Непалі всюди, навіть в дорогих готелях. Після треку ми поселились в прекрасному готелі й в нашому номері виявилась ванна. Ми з сусідкою дуже зраділи, але радість виявилась передчасна. Коли у ванну набралось водиці — я ахнула. Найчистіша вода була бурою, брудною, як в калюжі, смердючою. Краще б я йшла у душ, це б не так сильно травмувало психіку. У столиці можна побачити, як місцеві миють голову в якійсь калюжі. В ту калюжу і сміття скидають, і купаються… У місті можна побачити довговолосих непалок, які після такої купелі сидять у себе не подвір'ях і довго вичісують волосся, або вибирають дітям воші.

Під час треку в лоджах інколи трапляється теплий чудесний душ. Воду гріють або від сонця, або на газі. Переважно за те, щоб помитись, доводиться платити. На приклад, у селищі Як Кхарка відро теплої води коштувало майже півтора долара. Але це ще дуже круто, бо ні на базовому таборі Тілічо, ні на Хай-кемпі води взагалі нема.

Столиця Непалу — дуже засмічене і смердюче містечко. Береги річки — у купах сміття, сморід неймовірний. На ціле місто нема жодного смітника, хіба в готелі. Увесь непотріб кидають собі під ноги. У місті сотні хворих собак.

Релігія

Непальці — релігійні та побожні люди. Хтось молиться Шиві, хтось Крішні, хтось Будді, але ніхто не сперечається через віросповідання. Різні релігії між собою прекрасно вживаються, а на території храмових комплексів часто є індуїстські храми та буддистські. Чимало моїх друзів питали мене, чи там поголовно всі буддисти, чи є ще ісламісти. Останніх не зустрічала взагалі, а от індуїзм — основна релігія. За офіційною інформацією, індуїзм — релігія 90% населення країни. В країні купа храмів, капличок, місця для молитов є навіть у дворах будинків.

Переліт до Катманду та віза

Авіапереліт до Непалу обійдеться в 500-700 доларів. Вартість залежить від того, які авіалінії ви оберете та чи купите заздалегідь квитки. Я брала квитки за півтора місяця до вильоту, обійшлись вони у 550 доларів. Дістатись до Непалу можна з Києва літаками авіакомпаній АirАrabia та FlyDubai з пересадкою в ОАЕ. Добиратись доведеться майже добу (Київ-Дубай очікування, Дубай-Катманду). Інколи очікування в ОАЕ може бути досить довгим - 8-12 годин, тому можна взяти в ручну клажу спальник і прилягти спати. В аеропорту чисто, постелений ковролін, тому без проблем спальник можна постелити десь збоку і відпочити.
Візу можна дуже швидко оформити в аеропорту. Для цього там стоять спеціальні бокси, куди можна ввести інформацію про себе і сфоткатись. Залишається лише оплатити.

Віза до 15 днів обійдеться у 25 доларів, якщо вам треба залишитись на довше — 40. Візу ставлять всім і особливо не мучать питаннями. Ми навіть поплутали паспорти якось, із заповненими документами дали чужий паспорт, але працівник візового центру зовсім не збентежився.

Гори та трекінг

Більшу частину мандрівників, які їдуть в Непал, ваблять Гімалаї. Попри те, що це найвищі гори планети та, здавалося б, мандрувати ними можуть тільки сильні й спеціально підготовані люди, трекінг в Гімалаях — круте заняття для людей з різним рівнем фізичної підготовки. Усі маршрути детально описані в інтернеті, відтак можна знайти усю необхідну інформацію та обрати собі маршрут, який буде під силу. Наша група вийшла на перевал Торонг-Ла, що на висоті 5418, відбулось це не без зусиль, але, порівняно, легко.
У Непалі, як уже було зазначено вище, можна найняти гіда, втім, чимало мандрівників роблять соло-сходження, або відправляються в трек невеликими групками без провідника. Усюди по маршруту аж до хай-кемпів є дуже багато гест-хаузів, де можна буде переночувати, поїсти, помитись і відновити сили. Заблукати на маршруті фактично неможливо. Дорогою в сезон є дуже багато мандрівників, маршрути промарковані, карти настільки детальні, що на них зазначають навіть час, який у вас забере перехід між точками А і Б. Усе туристичне спорядження можна купити у містах, часто його продають навіть на треку в невеличких сільських поселеннях.

Чимало мандрівників, які доїжджають на позашляховиках максимально високо і звідти починають шлях по маршруту, страждають від гірської хвороби. Щоби цього не сталось, слід поступово пройти акліматизацію, починати мандри з меншої висоти, вибрати зручний темп і відновлювати сили. Якщо ж невеликі прояви гірської хвороби є, в аптеці заздалегідь можна придбати таблетки. Правда, ніхто з нашої групи їх так і не вживав.




 

Зоряна БИНДАС, Непал (квітень 2016 рік)

Фото: Зоряна БИНДАС для ДОБИ,

Ірина ЧОРНА (enjoying.life)

Читайте також