Більшість українських родин нині збереться за святковим столом: українці відзначають Надвечір'я Різдва — Святвечір. Християни дотримуються посту, тому 12 страв на столі мають бути пісними. З давніх давен українці дотримувались звичаїв які передавали з покоління в покоління.
Коли на небі займеться перша зірка, православні та греко-католики зберуться своїми сім'ями на тиху урочисту трапезу з багатою кутею та ще 11 пісними стравами, щоб зустріти Святий вечір.
А вранці 7 січня, коли настане довгоочікуване Різдво, будуть справжні веселощі з колядками, вертепами, подарунками, м'ясними делікатесами і міцними напоями, ходінням ряджених по дворах, катанням на санках, ворожінням на судженого.
За традицією в Святий вечір у будинку повинні зібратися всі члени родини. Причому до святкового столу спізнюватися не можна: "Будеш весь рiк блукати ". Готувалися до торжества теж всі разом, по будинку клопоталися і старі, і діти. Не дарма в народі і донині кажуть: "Хто всiм гуртом клопоче перед Рiздвом, ті весь Наступний рiк проживають в мирi та злагодi ".
Після полудня 6 січня господиня, взявши 12 полін, розпалювала в печі вогонь, щоб приготувати 12 святкових пісних страв (на честь 12 апостолів). Прикрашали будинок по-особливому. На вікна наклеювали святкові витинанки у вигляді сонця, зірки і хреста, ікони покривали новими рушниками. На підлогу та святковий стіл клали сіно — на згадку про першу колиску-ясла, куди Діва Марія поклала новонародженого Христа.
Наші предки вірили, що у Святвечір суха трава набуває магічну силу. А ще, щоб повеселити дітлахів, в сіно на підлогу кидали горіхи та солодощі. А діти квокали.
Крім сіна, під скатертиною належало розкласти обереги: часник — "щоб не приступала до хати нечиста сила", зерно — "щоб був добрий урожай", а також гроші — "щоб добробут в хатi тримався".
За давнім звичаєм, на стіл ставили зайву тарілку з ложкою, адже напередодні Різдва на сімейну трапезу в будинок зліталися душі померлих родичів. У гості в цей вечір не ходили, але, якщо в хату просився подорожній, його приймали з особливою теплотою.
Святий вечір починався з того, що господар урочисто заносив до хати і ставив під образами дідух — обвитий кольоровими стрічками сніп пшениці, жита або вівса, який символізує родючість і достаток. Щоб залучити в будинок гроші, в дідух вставляли головки маку. Пізніше дідух замінила ялинка, яку прикрашали до Різдва плетеними з соломи дзвіночками, ангелами і зірочками.
Вечеряти сідали, як тільки на небі з'являлася перша зірка, а до цього моменту нічого не їли. Глава сім'ї набирав ложкою кутю, читав "Отче наш", вітав сім'ю зі святом і... підкидав кутю до стелі, щоб подивитися, скільки до нього приклеїться зерняток. Чим їх більше, тим багатшим буде врожай. Передаючи домочадцям миску з кутею, господар запрошував на вечерю " божi та грiшнi душi, щоб вони на тiм свiтi так вечеряли, як батьківщина тут ".
Крім куті, в Святий вечір подавали ще 11 пісних страв. М'ясних і молочних продуктів в меню не було, адже ще тривав піст. Зате пекли, що символізує багатство і достаток, пиріжки з капустою, грибами, квасолею, маком. Також ліпили вареники з вишнями, яблуками, сливами, грушами. Обов'язково ставили на стіл глиняний глечик з узваром — компотом із сухофруктів. Готували рибні страви: холодець, юшку, печеню. Робили салати з буряка, редьки, капусти і грибів.
Під час трапези не дозволялося голосно розмовляти і тим більше сваритися: "буде у родинi колотнеча цiлій рiк". На заході України існувала така традиція: якщо до Святого вечора господареві не повертали якісь борги, то він повинен був їх пробачити і не вимагати назад, "бо будут батьківщину їсти зліднi".
По погоді у святковий вечір визначали, якими будуть весна і літо: "Зелене Рiздво - бiлий Великдень", "Якщо на багату кутю iнiй або снiг, то лiто буде мокрим".
Зі Святого вечора приступали до колядування. Причому не тільки парубки, а й одружені люди і навіть люди похилого віку. Спочатку колядували у себе вдома, а потім відправлялися до кумів і родичів.
