Як тільки роботи були завершені - жителі будинку ринулися займати парковку під вічне володіння. На бордюрах почали невідомим чудесним чином проступати надписи, імітуючі номерні знаки авто. Як святі лики в церквах, знаєте? От точно так само і тут! Ці надписи кагбе натякають, що на цьому місці во віки віків стояла і стоятиме доки світ і сонце тільки певна автівка. І не важливо, чи поїхала вона, чи ні - займати не можна. І не важливо, що в будинку 120 квартир, а паркомісць десь може 30, а машин з'їжджається більше 40. Сучасний українець спершу мітить територію, а потім вважає, що це його. Просто тупо тому, що він "перший намалював". 

Одні малюють по бордюрах, другі натягують дроти із табличками... Той факт, що парковка комунальна, збудована міськрадою, і належить всім в рівній мірі - нікому в голову навіть не приходить. "ТО МОЄ!!!" - це єдиний інстинкт сучасного українця.

От зробити розмітку по всі довжині парковки, щоб машина, приїжджаючи, знала, як стати так, аби не зайняти 2 місця - це нема кому. Сил в сучасного українця вистачає тільки на те, щоби намалювати свій номер. Тільки те, що моє - те хвилює, все інше - "Порошенко сука, чо не намалював, зрада, і його син в АТО хай іде". 

Написав я оголошення, розклеїв по всіх під'їздах. У тексті культурно пояснив, що парковка загальна, будувало її місто для всіх жителів, і вона не є чиєюсь приватною власністю. Сам я два дні тому застав вільний простір на парковці, і став своїм авто там. До того стояв збоку, далі від будинку, бо ввечері, приїхавши, місця вже не мав.

І от, апофеоз.
Почитали, значить, люди оголошення. Усвідомили його зміст. Моя машина стоїть на новій парковці вже два дні без руху, не виїжджаю нікуди. Нема потреби. 
І перед моїм переднім бампером, на бордюрі, де ще не було нічого написано - хтось намалював ЦИФРИ СВОГО НОМЕРНОГО ЗНАКУ. 

Завіса.

Дивно, що не попросили від'їхати, щоб було зручніше малювати на "своєму місці паркування".