Блог

Опис відсутній

Сидиш перед людиною і не знаєш, чому вона настільки чесна

Блог радіоведучого Андрія Вишневського

Вам знайоме відчуття, коли ти сидиш перед людиною, і не знаєш, чому вона настільки чесна? Чесна з собою, з іншими, і навіть з нашою країною?
Ти сидиш, і думаєш – наша країна всім нам дала одне і те ж. Мало, прямо скажемо дала. Так надавала, що більшість зневірилися. Наша країна розвивалася в такому руслі, щоб добре було жити лише жменьці мільярдерів. А всі інші – робочі мурашки, їм мало вистачати на простий робочий одяг і просту їжу. Та й досить.

Коли була Революція Гідності, мене вперше шокувало те, що українці не втратили віри в свою країну, і в себе. І що вони здатні на ТАКУ самопожертву. Потім почалася війна із путлером. І українці кинулися захищати свою землю. Навіть ту, населення котрої, схоже, не заслуговує ні на який захист.
Наша країна дала всім одне і те ж. Виходить, хтось мислить логічно, і зважує, а хтось просто, не задумуючись – йде за першим покликом… на фронт.

Сьогодні в нас було інтерв’ю з бійцем АТО Володимиром Базаром. І я хочу про написати, як то кажуть P.S. Пост Скриптум. Ви ж пойміть, я загалом веду розважальне ранкове шоу. Наша справа – хіханьки та хахоньки, створювати людям веселий настрій, десь трохи навіть свідомо відганяти невеселі думи. А тут наче і не наш профіль, як то кажуть.

Ну, але ми ж широкопрофільні.

І ми розмовляли.

Практично всю годину ефіру з 11 до 12, перериваючись на музичні паузи, і не випускаючи рекламні блоки. Я не міг його перебивати рекламою. Просто не мав морального права. А він казав – я ще хочу розказати про це, і про це… Хоч він і не найкращий оратор. Може то від хвилювання – самі спробуйте, це прямий ефір, люди часто хвилюються, і забувають, що хотіли сказати.

І ми говорили. І я бачив його серйозні і водночас добрі очі. Я бачив його руки. Я бачив як він хвилювався. Військовий, який сам пішов на фронт - хвилювався тут. Я бачив, як він поправляв на столику свої дві видані збірки поезій. Як він ставився до них, з акуратністю. Солдат, котрий видав свої вірші. Причому, як я зрозумів з розмови – за власні ж кошти. Країна ж знову нічого не дає на таке. А бодай би…

І він поза ефіром сказав: "Я ж зараз хочу йти служити далі. Тільки підліковую спину". І це при тому, що він був під Маріуполем, і бачив, що "96% населення – проросійсько налаштовані". Каже - прийшли до нас в перший день, а у нас хлопці бороди відростили. Питають – ви чеченці? Кажуть наші – так.
- Спасібо Вам, что убіваєтє укров!
А через день жителі зрозуміли, що це ЗСУ, і вже приходили, і казали "спасібо что ви здєсь"…
Навіть отаке його не вибило з колії. Він хоче захищати цю дивну країну і цих дивних людей.

Перед інтерв'ю він попросив на завершення поставити Вакарчука "Все буде добре". Він вірить. А я кажу – я думав почати з пісні Вакарчука "Не твоя війна". І Володимир заперечив – ні, це не правильно, як так – "не твоя війна"...
"Не твою війну" ми відклали. Поставили "Все буде добре".

І я сидів, слухав, і в мене плуталися думки, і я не знав, ЧОМУ ВІН НАСТІЛЬКИ ЧЕСНИЙ. Простий, не надто багатослівний (принаймні в прямому ефірі) молодий чоловік, котрий настільки бездонно кришталево чесний. Котрий так захоплено розповідав, як в Козові, де він презентував свою книжку – діти читали його вірші, а він слухав, і як це його вразило.

Вірші у нього досить глибокі.

"Дякую"
(Володимир Базар, 6 батальйон м.Тернопіль, 2-га хвиля мобілізації)

Дякую. Так. Просто Дякую!
Хай не відзнакою, а просто дякую.
Поменше пафосу і трішки щирості.
В обіймах радості – від Бога милості.
Лиш просто вірити, що хай за дякую
Буде життя моє усім відзнакою.
І так без сорому, але по совісті
Буде розписане в правдиві повісті.
Читавши з легкістю,
В душі трималися,
І не лелекою,
А залишалися.
І просто дякую,
Що просто вірили,
І що не палкою,
А перевірили.
Пройтись би мріями,
Зробити б справами,
І щоб не мірами,
Не переправами.
І хай лиш "дякую" в кінці почулося.
"Нема за що! Чи як?" – десь відгукнулося
І манни з неба, ні слави й почесті,
А просто впевнено пройти по совісті.
Не оглядаючись, хай не побачити,
І тим пишаючись, що можеш значити.
Ціна міняється непослідовністю.
Хай буде дякую моєю совістю…

"


Читайте також