Історію розказала журналіст Олена Білозерська, яка зараз воює в ДУК. Дівчина каже, покинутих тварин дуже багато: коти, собаки і навіть папуги. - Вони бігають там напівголодні, зашугані постійними обстрілами. Ті, що залишаться там, майже напевно приречені. Але кожне - мале й велике, породисте і безпородне - має шанс знайти господаря. Бо наші бійці - серце не камінь - розбирають їх потроху. Першим на базу привезли дорослу лохмату вівчарку - Камрада. Він був дуже породистий, але зовсім ненавчений, бо його тримали у вольєрі разом з кількома іншими собаками і не вчили виконувати команди. Пес був лагідний-лагідний, ніколи не гавкав, намагався з усіма подружитись. Але мій малесенький Ватничок (кошеня, яке прибилось до Олени, прим ДОБА) боявся його, як вогню, і коли Камрад тусив біля ганку, взагалі не виходив з казарми. Або сидів високо на дереві, - розповідає Олена. Пес страшенно прив'язався до нового господаря, просто не відходив від нього. - Я бачила, як йому не подобалось, коли його купали у річці. Заводити у воду собацюру довелося силоміць. Але коли він побачив, що його господар стрибнув у воду і поплив - спочатку нервово бігав по берегу і вищав, а потім стрибнув у воду і поплив до господаря. Мабуть, злякався, що той втопиться. - Цей Камрад уславився у нас тим, що під час обстрілу затулив господаря своїм тілом. Всі уламки дістались собаці. Пса прооперували, він вижив і одужав. Зараз його вже тут нема - відвезли додому, до родичів нашого бійця.