Гарбуз росте, а корінь сі всихає, – так приповідала моя двоюрідна бабця Веронька. А мала вона того здоровлє, жи гет відбавлєй. Може коний і не лапала на ходу, зато такво з плужком могла вобійчи до полуднє морг поля сама. І ніґди до дохторів не ходила, ну бо які то в нас дохтори? Самі не годні з собом дати ради, а піґулки людьом виписуют. Їк там десь вона була шмаркнула, то зразу брала підпалила кінці дристє від чиснику і тим дихала. Помагало зразу. На травах сі знала, коноплю сіяла, бо знала, жи ратує від нервів. Обірвала, запарила то листє в поливанім банічкови тай все мала тогово мунітета. А грипа тогди ше не ходила, бо і стресів не було, а люди лігали і вставали зо сонцьом, пили квасне молоко тай їли то, жи самі посадили.

А тотих ґрипів зара понавидумували: курачий, свинєчий, гет чисто про тилєчий вже по радіво повідали. А я си думаю жи курачий – то тілько для для тупих бабів-курок, які переходят дорогу де хочут і ніґде сі не див’ят чи їде машина, чи може який грейдер. А ше потім ті вкляне добре, бо то ти сі маєш дивити, їй може так ближче йти до склепу. Свинєчий – то навіть не ґрип, то біла горячка. Понапиваюцці як пацєта, порозбавляют всякими міндобривами жеби смачніше було тай лазят по селі рохкают. Ну а тилєчий – то зара не дивно, бо всі присмокчутьсі до тих тілівізорів, най їм вочі повилазиют. З каждої хати по пацанові на войні служит, а ті не годні без москальских серіалів навіть зупи зварити. І так плачут бігме за тими московскими курвами, ніби за рідними.

Маєш хрипи – лапай грипу. В першу чергу слабнут державники, бо зарплата і так мала, а то ліпше вдома з родином перебути. Натер си градусника, вочі, гей би були червоні тай вже ті ніц злого на роботі не скажут, бо самі бояцці заслабнути. Люди всього бояцці. Аво ми пишут про їнакші біди:

Миколю, я не дуже петраю в політиці, але най го вирве – ну не гміют там ті штурпаки сі лупашити! І знаєш чо в Раду пускают так мало кобіт? Памнітаїш може Миросю Григорівну з Ласковец, ото бабиско, її прокурори невіть боятсі. А то ше відтоді, як села ходили на села. Ну а шо, пацани просто не вгадали, чий пліт на штахета розібрали. То вона голими руками їх всіх повилапувала і вже за дві неділи вони мусили задурно поставити навколо її хати кам’їний мурец, на ті часи то був найліпший в селі. Тай вона проста вчителька, з путні кажен день зимном водом сі вобліває, а на турніку робе двайціть раз підйом з переворотом. Таку би туда, то був би пуридок і чистий спокій…

Найбільше та хороба сі чіпає депутатів. Такво як влючиш засіданнє, то половини нема – слабуют. Та вже нема то нема, але ж є такі, жи там за партами положат голову на руки, тай видно, жи їм не дуже добре, яка тимпература чи може шмаркає си на рушничок постійно, би люди не виділи. Журналісти дурнуваті кажут, жи то вони сплят. Вони все мусят когось сі вчепити і рознервувати. А як в вас трийціть девіть і вішім, то вам сі не хоче спати? Але дивітьсі, цьотко, які вони патрійоти - слабе, а на роботу йде! Видно, жи хочут будувати Україну і віддают всі сили для того. Вночі сі не виспав, бо їло морозило, кашлав, пчихав, жінка му їйце до носа прикладала, гірчичники на сраку, ноги в балії парила, тай такево. Аво казав малий Федорович з Йосипівки, бо він був ту Раду щикатурив по риволюциї. То каже, жи там страшні протяги. Вікна мінєли ше як перед Горбачовим. Ну а де ж гроші возьмут? Туво тре і вчителям дати на пайду хліба, і дороги троха полатати, ну тай дітьом новонародженим виплатити поміч. А то всьо добра копійка. Їх би в їкий моржатник позаписувати, чи шо, бо шкода мені на тих сухмаїв сі дивити.

Колисьточкай заходжу до склепу, а там баби вогорат, жи в аптеках спеціально зачили продавати китайскі градусники, там вже всьо понакручувано. Шо має показувати 36,6, то показує автоматично 37,2. А то всьо для того, жеби люди більше лікарства купували. Ну і зіб’є та людина собі температуру до 36-тки, але здоровом себе тожи не чує, тай мусе брати ше якісь піґулки від слабости. І так цілий рік. Так само Олько Грубеньовский з Бучича був сі влакомив на таньшу васерваґу, так само китайску, то так хлопаки були му намурували хату, жи ніц сі не сходило, відкоси не такі, двері з вікнами сі не влізают, короче, градуси не грают ніяк, всі миски зо шклянками з креденца сі повивалювали, шо сі потовкло – то потовкло. А взєв би тую німецку васерваґу – то інакше було би діло. Знервувавсі хлоп, то як був десь злапав того гендляра на базари – той дві неділи на роботу не ходив, бо так го злапали крижі. А той продавец всім повідав, жи то грипа.

Наші люде все сі ведут на розмаїту холєру, особливо галіцуци. Десь братова з районної аптеки сказала, жи тре сі закупляти аскорбінкою, бо два роки не будут випускали, то вже всьо село нею сі закидає на півжиття наперед, вже навіть на празники шипучку з неї дітьом роблят, аби си не зіпсула. Повобсипає їх від тих вітамінів, але то ніц, певно жи так має бути. То так є – взимі понакупльовуют розмаїтих флюкольдів, буцім лікуютси від простуди, а вже на весну печінки і нирки лікуют від тих порошків. Літо ше як-небудь протєгнут на городніх вітамінах, а восени, по врожаях, вже грижу каждий лічит. І, як видко невозброїним воком, ті хороби сі берут акурат тогди, коли людина не має до чого сі вчепити коло хати. Ну а шо – городи викопані, курову вже не тре виганєти на пасовисько, бо сіна наготувавім на півроку, тай вже такво людина сі нудит. А від тотої нудоти всьо якраз і зачинаєсі. Тому пийте горівку, їджчте чисник, ходіт троха на рибу взимі, а баба ваша всьо стерпит, аби здоровісьте були!