Інтернет газета Доба


Новина

Роздуми про важливе: Вони на хвильку з вічності зайдуть

08 Січня
13:10 2017

Блог отця Ореста Глубіша

Ми сідали до Святої Вечері, до якої зійшлася вся наша родина. Батьки і діти, бабусі і дідусі, онуки і правнуки. Збиралися у теплих оселях за щедро накритими столами, на яких парували смачні страви. Звісно, у кого як, можливо, були й такі родини, у яких вечеря була дуже скромною. Але зараз я не про те, можливо, на цю тему напишу іншого разу. А про що, - запитаєте ви? Про те, що маємо щиро дякувати Богові за той великий дар і Його ласку справляти цю Святу Вечерю. Як і за те, що було кому сісти до неї.

Повірте, що я не хочу ні образити, ні додати ще більше смутку тим родинам, у яких сідали до столу уже не всі. На жаль, не прийшли на свят-вечірню гостину їхні батько чи мати, бабуся або дідусь, брат чи сестра, улюблені син або донечка, які уже відійшли до вічності. Пишу це для того, щоби духовно й морально підтримати вас, любі друзі, бо й сам свого часу був у такій ролі. Пам’ятаймо, що милосердний Бог нас не залишив і навіть не покарав, як дехто вважає. Ні, вони, наші рідні й дорогі, уже покликані до іншої Гостини-Вечері. До Небесної, де й справді немає ні смутку, ні печалі… Очевидно, Господь хотів, щоб вони були ближче до Нього. Для нас важливим має бути те, чи ми втішаємося тим, що наші рідні є з нами, біля нас, Чи ми шануємо, любимо їх, а чи навпаки - злостимося, не поважаємо їх, нарікаємо, що вже старі, хворі, немічні, нерозважливі, обтяжують наше життя.

Дякуймо Богові за те, що є кому чекати своїх дітей чи онуків на Святу Вечерю, і рівно ж за те, що є кого чекати. Бо сьогодні дуже багато таких родин, що навпаки: уже нема кому і кого чекати. Дуже сильно і зворушливо про це сказано у цьому чудовому вірші, автора якого, на жаль, не знаю. Вдумайтеся, будь ласка, у ці поетичні рядки, котрі є своєрідним відбитком написаного мною. До речі, цей вірш прозвучав у суботній передачі «Христос – Хліб життя», яка виходить після 18-ї години на обласному радіо під рубрикою «Вічні істини», а також його опубліковано у першому, різдвяно-новорічному числі нашої архиєпархіальної газети «Божий сіяч», котру ви можете придбати у ваших парафіях, у міських церквах, або безпосередньо у редакції часопису по вулиці Січових Стрільців, 6а.

Свят-Вечір тихо землю огорта… З усіх доріг ми спішимо до хати, Де на столі вечеронька свята, Де, слава Богу, є кому чекати. Як зійде Вифлеємськая зоря, Щоб освітити шлях вікам майбутнім, До столу, де зібралася сім’я,  Вертають тіні предків незабутніх. Вони приходять в році тільки раз, Всі ті, що залишились на світлинах,  В переказах і в пам’яті у нас, Кого нам так бракує у родинах… Вони на хвильку з вічності зайдуть, І в час молитви, тихий і величний, У полум’ї свічок проступлять крізь сльозу Шляхетні риси рідного обличчя. Як чудо воскресіння – коляда В дитинство нас вертає на хвилину… Ще всі живі, і мати молода, А ти – дитя, безгрішне і невинне. І все твоє єство – лише любов До Господа, до ближнього, до світу. Душа по вінця повниться добром. У ній Христа народження славіте!

Шери
Loading...

Додати коментар

Ваша e-mail скринька публікуватися не буде

Найсвіжіше

Погода

Погода 22.11.15, вечір
Погода у Тернополі
+3°

вологість: 93%

тиск: 726 мм

вітер: 3.0 м/с,

Доба в соціальних мережах