Дівчинку прийняли в сім'ю після того, як друг Сашка з дитячого будинку помер від онкохвороби, всиновити хлопчика не встигли. Сашко мріяв про сестричку і просив про неї і в Миколая, і в лелеки. Наталя пригадує, що в дитинстві син важко розлучався з власними речами,ніколи нікому їх не віддавав. Але коли Сашкові було три роки, він з мамою в черговий раз прийшов до лікарні і, як завжди, взяв із собою улюблену машинку. Іграшку хлопчик там подарував онкохворому Богданчику з дитячого будинку, з яким Сашко здружився і постійно відвідував. Впродовж року Сашко разом з мамою відвідував нового товариша. Родина навіть задумувалася над тим, щоб його усиновити, але цього зробити не встигли – Богдан помер. З тих пір Олександр почав мріяти про сестричку. Він написав навіть лист до Святого Миколая, в Марійському центрі до них незвично близько підійшов лелека, малюк попросив: "Ну раз мене Миколай не слухає, попроси ти в мамиІсусика для мене сестричку". І уже у вересні, пригадує Наталя, нам повідомили, що студентка зі Львова народила дівчинку та залишила її. - Двохмісячна малеча декілька хвилин, не відводячи погляду, дивилася в очімого чоловіка, тримаючи його за палець. Нам запропонували подивитися щеодну дитину, але чоловік сказав – ми не на ринку і це моя дитина. Вже через місяць Ліна була дома. Медики зізналися, що вони не вірили, що дівчинка найде родину, оскількивона темношкіра. Подружжя Наталі та Ігоря стало першим за двадцять років, яке взяло темношкіру дитину. Сьогодні сім’я мешкає в двох кімнатах гуртожитку. Сину уже дев’ять. Він мрієстати священиком. Трьохрічна Ліна уже велика модниця. Наталія з Ігорем вчать своїх дітей поважати людей та бути справжніми українцями.