"Хочеться, щоб тернополяни насолоджувалися кавою без поспіху" - Олексій про "Карма Каву"


Кав'ярня "Карма Кава", що розташована в центрі Тернополя, досить популярна серед місцевих жителів. Сюди приходять посмакувати запашною кавою чи оригінальним чаєм, як самі тернополяни, так і туристи. Власник закладу Олексій Широков розповів ДОБІ про створення кав'ярні, її унікальність, атмосферу, людей та розвиток.

На початку, коли виникла ідея про створення власного закладу, хотілося мати таке місце в місті, куди можна було би прийти за горнятком "кави зі собою" і кудись бігти по справах. Дивився американські фільми і здавалося, що це круто, але зараз мені така ідея не подобається, бо хочу, щоб людина прийшла до нас, поспілкувался, сіла і насолоджувалася кавою без поспіху. Я противник швидкої їжі та напоїв, мені би хотілося, щоби більше клієнтів так теж робили. Це те саме, коли ти купив книжку і йдеш по вулиці, читаючи її. Ми ж приходимо додому і тільки тоді відкриваємо книгу, щоб сконцентруватися на тому, що там написано. Аналогічно відбувається і з кавою. 

Через те, що наше місто маленьке і тут всі швидко про все дізнаються — не було важко на початку з відвідуванням, адже ми були такі одні, куди можна було прийти і взяти каву зі собою, це зараз я вже хочу, щоби люди приходили і нікуди не поспішали, а сіли за столик, поспілкувалися з баристами, підслухали чиюсь розмову, познайомилися з кимось. Багато людей приходять і вже вітаються з тобою тільки через те, що бачаться тут щодня. Це ж приємніше, ніж забігти в кафе, взяти каву і знову побігти по справах.

В нашому місті, якщо ти щось робиш добре і ти один такий, то про тебе вже всі говорять. Це те саме, коли кажуть "ось на базарі є тільки один чувак, який добре проколює в ремінці дирочки. Тільки туди треба йти". Така схема роками вже працює. 

Звісно, що я переживав, бо в нашій культурі немає позитивного відношення до речей. Якщо хтось щось купує, то вже кажуть "що це він на себе напялив", якщо хочеш зробити бізнес - "та ніхто такого не буде купувати", якщо пишеш книжку, одразу ж кажуть "та хто таке буде читати". Саме ця побутова критика і зупиняє багатьох. Я з таким стикався, але підтримка близьких людей і друзів відіграла велику роль. 

Я прихильник того, щоби речі створювали самі себе. І тут багато речей самостворювалися. Саму атмосферу творили ті, хто приходять і розділяють ті цінності, які є в нас.  Сюди приходять наші знайомі, знайомі цих знайомих, просто випадкові люди, які потім знайомляться і вже відвідують кав'ярню дуже часто. Ми стараємося доповнювати цю атмосферу, щоб не було так "цукор там, а кришечки ось тут, не забудьте прикладку", а щоб віталися один з одним, спілкувалися, ділилися якимось подіями. Я ось сиджу  і вже з кількома людьми привітався, бо ми колись щось говорили чи обговорювали.

Колись у фейсбуці я прочитав таку історію, що у Сицилії в кафе завітали два друга. Один заплатив за 2 еспресо,
 а інший взяв "підвіску", тобто підвішене еспресо. І виходить так, що чоловік заплатив за його каву наперед. В інтернеті я тоді прочитав, що підвішена кава — це коли хтось за неї вже заплатив і ти п'єш її безкоштовно. Але тоді мені не сподобався сам термін "підвішена кава", бо якось воно звучало агресивно. Хотілося щось хороше і я подумав про карму, адже це те, що тобі вертається, щось добре і світле.

У нас кожен барист чимось цікавиться і вже є сформованою особистістю, тому вони легко можуть поговорити з кожним. Люди приємні не тому, що вони знають відповідь на всі питання, кожен з них знає щось краще, щось гірше. Всі вони вчилися на початках. Нещодавно зрозумів, що у всіх працівників є або паперова книжка, або електронна. 

Коли шукаю когось на роботу, то одним з  важливих факторів для мене є те, наскільки людина готова допомогти комусь в житті. Адже це можна порівняти з вчителем. Коли учень бачить, що вчитель не просто провів урок, бо це його робота, а й готовий тобі порекомендувати щось, допомогти чи підказати, то в дитини є якийсь запал в очах. Так само і у наших баристів. Адже у багатьох місцях ми відчуваємо певну байдужість і нікого не хвилює, чи ти прийдеш завтра, чи тобі сподобалося щось. А те, що у нас в кав'ярні люди не байдужі - то це так.

Не люблю, коли у людей натренована фальшивість чи привітність. Коли до тебе 7 разів підходять і питають "як у тебе справи?" чи "у вас все добре?".  Як на мене, то це не потрібно, бо ти й не чекаєш відповіді, а просто запитуєш, бо так треба. 

Я би хотів багато подорожувати, але зараз це дорого. Звісно, що хотілося б поїхати в інші країни і подивитися, як там готують каву чи смажать, але я стараюся подорожувати поки що інтернетом. Заходжу на іноземні сайти і бачу якісь новинки, фото чи інформацію. Тобто, це більш такий бюджетний варіант того, як можна розвиватися і щось шукати нове.

До нас завітав барист з Москви, де він працює в досить популярному кафе. Вони займають премії, нагороди в даній сфері. То йому в нас сподобалося. Тернопіль - не вважається кавовим містом, як Львів чи Київ, але буває й таке, що до нас приїжджають з різних міст і пробують нашу каву.


У мене немає улюбленого напою, деколи капучіно хочеться чи латте, інколи - еспресо.
Я не надаю перевагу лише чомусь одному, адже коли ми слухаємо кожного дня якусь пісню, яка нам сподобалася, то з часом переключаємося на щось інше.

"Карма Кава" забирає багато часу. Буває таке, що в суботу закінчується кава і її треба десь знайти, ще посмажити і сім'я вже ображається, що я йду у вихідний день, але вони все рівно розуміють і підтримують мене.

Хочемо почати продавати "сендвічі" і свіжу випічку, наприклад, готувати домашні круасани і печиво. Щоб не чекали, поки принесуть, а реально готувати самому.

Для тих, хто хоче відкрити свій бізнес в Тернополі: не треба бути амбіційним в непотрібних речах. Багато людей хочуть швидкого результату, щоб бути ефектним бізнесменом, щоб зразу був "Айфон" чи авто. Якщо про це зовсім не думати — то все вийде. Потрібно не мріяти фальшивими цінностями, а думати про те, як вдосконалити себе. Насправді, конкуренти просто роблять щось схоже на те, що робиш ти. Але це не означає, що вони роблять це так само. Чим більше ти знаєш або "копаєш", тим краще виходить.










Оксана Пілат

Опис відсутній


Читайте також