Під ріжучий сміх озброєних осетинів їй, приперту до стовпа, вдавлювали в очі помідори. - Я думала, що не живу. Це було пекло!.. Навіть не пам'ятаю чи в ті ночі спала, прив'язана до батарей, - згадувала Ірина Довгань. - Тільки не кажіть, що я героїня. Я нічого такого не зробила, я лиш робила те, що повинен робити кожен громадянин України. Наші хлопчики, що захищають Україну, більше герої, ніж я!.. Подробиці перебування українки в катівнях ДНР чекайте на "Добі".