Ігор Гуда: «Робота має приносити задоволення, тільки тоді можна досягнути успіху»

IMG_8979Ігор Гуда – тернопільський підприємець, громадський діяч, який, попри молодий вік, успішно провадить бізнес понад 10 років. Коли йому було 25 - заснував будівельну компанію «Креатор-буд», до того – мав інший бізнес. Зараз компанії – 10 років, «Креатор-буд» активно працює в Тернополі, Львові, а також виходить на Київський ринок. Ігор Гуда, втім, не вважає, що досягнув чогось особливого, каже, що має ще працювати і працювати. З Ігорем Гудою спілкуємось про шлях у бізнесі, подолання труднощів та життєві цінності. Яким було ваше дитинство, який найяскравіший спогад?

Дитинство яскраве в кожного, мабуть. Коли мені було 5 років, я виходив з дому, казав, що йду на роботу. Мене питали, ким я працюю, я казав, що директором годинникової фабрики (сміється, - прим. авт). Потім мріяв стати спортсменом, займався футболом, після закінчення школи виступав у професійній команді Волині "Луцьк".  Пов'язував майбутнє життя зі спортом, але так вийшло, що я отримав травму і довелось змінювати напрямок в житті. Спочатку це була підприємницька діялість, а в 25 років заснував підприємство "Креатор-Буд".

Якщо б ви не займались будівельною справою, то були б спортсменом?

Я б дуже хотів бути футболістом…

Як ви пройшли цей шлях, чому обрали цей вид бізнесу?

IMG_4765В 22 роки я одружився, в 23 в мене народилась дитина, щоб забезпечувати сім'ю в такому молодому віці, я займався підприємницькою діяльністю. Брався за першу роботу, яка б могла принести дохід. Займався покраскою машин, в нас була станція в Збаражі. Так я заробляв перші кошти. Після того ще було ряд проміжних бізнесів. Коли мені було 25 років, я вирішив займатисть будівельним бізнесом. Чому? Бо в мене батьки будівльники. Це була близька тема для сім'ї. Мені подобалось будувати, творити. Перша освіта в мене була юридична, коли почав займатись бізнесом, то ще й економічна, чомусь мені хотілось в тому напрямку, в якому ти розвиваєшся, все підкріплювати ще освітою. Після того, як заснував будівельну організацію, я поступив у Львівський політехнічний університет на спеціальність " Цивільне та промислове будівництво". Зайти на ринок з нуля, де тебе ніхто не знає, було дуже важко. Було все - від приниження і насміхань до різних інших ситуацій.

Молодий вік в такій справі це плюс чи мінус?

Коли приходить молода людина і говорить, що вона керівник і хоче будувати, це мінус. Люди не сприймають. Я не звертав на це уваги. В мене була чітка мета, я знав, що я маю робити, як я маю робити. На сьогоднішній день це є плюс, бо в нас є більше десяти років досвіду, великі плани. Але я не шкодую, бо пройшов всі щаблі, від того, що я сам носив папірці для підпису, закінчуючи тим, що почались серйозні речі, проектні роботи. Рішення тоді було правильним, бо я знайшов те, що мені подобається. Я завжди говорю і своїх дітей так виховую, що людина має займатись тією роботою, яка приносить їй задоволення, тільки тоді можна досягнути успіху. Якщо робота не приносить задоволення, як би ти її не робив, вона не буде вдаватись.

Чи хотілось спробувати щось іще?

20141123_486 В нас не тільки будівельний напрямок, і деревообробна фабрика є, але все крутиться навколо будівельного бізнесу. Щоб займатись чимось ефективно, треба робити щось вузьконаправлене, бо тільки ми починаємо розпорощуватись - результату не буде ніде. Краще сконцентруватись на тих цілях, які пов'язані з твоєю роботою. А цілі можуть бути великі, от ми зараз будуємо і в Тернополі, і в Львові, в Києві починаємо будувати. Тобто, те, що приносить тобі найбільше задоволення, там ти можеш досягнути максимального результату.

Що допомагало не скласти руки в складних моментах, що стимулювало?

Коли відбувся перелом, я закінчив грати у футбол, зрозумів, що ти стоїш голий перед світом і за тобою нічого немає. В цей період я почав багато читати. Це було запоями. Я почав вдосконалюватись, почав розуміти, що мені потрібно, тому важкі ситуації не зламали мене, бо в мене був переломний момент, я знав, як з нього вийти.

Умовно керівників можна розділити на дві категорії, ті, хто знаходить добрих менеджерів і майже не втручається в процес, і ті, хто слідкують за всім: від дрібниць до остаточного результату. Ви до якого типу належете?

Я, мабуть, змішаного типу. Завдання кожного керівника - знайти ефективних людей, які будуть контролювати свої ланки. На сьогоднішній день я зустрічаюсь з таким, що якщо людину не конролювати лишній раз, десь вона починає розслаблятись, тому треба знаходити ефективних керівників, але вони повинні розуміти, що ви володієте темою і можете перевірити і зробити певний прогноз і дати якусь оцінку.

Зараз складна ситуація в країні, триває війна, люди стали біднішими. Це якось відбивається у вашій роботі?

IMG_9000Ми не дуже відчули зміни. Попит теж - як коли. Він залежить від різних подій, які відбуваються в державі, від курсу валют.  Але так, попит на будівництво через події в країні знизився. Попри це, ми нікого не скоротили, намагаємось пристосуватись до ситуації. Розвиваємось, заходимо в інші міста. В колективі близько півтисячі людей працює, їм треба вчасно зарплату виплачувати, тому намагаємось пристосуватись.

Ваші люди також працювали на сході, будували фортифікаційні споруди. Вдалось виконати завдання?

IMG_9613Будівництво фортифікаційних споруд - надзвичайно складне завдання. Ми працювали на першій лінії оборони. Війська стояли за нами, наші люди рили окопи, траншеї, будували оборонні споруди. Були моменти, коли їх обстрілювали, вони збирались і втікали. Було важко переконати людей поїхати. Платили в два-три рази більше і люди відмовлялись. Але були й свідомі. Самому також довелось їхати кілька разів, що люди побачили, що їх не кинули... Це було складно, мінялись бригади.  Але повернулись, всі залишились здорові, споруди збудували. 

Це найбільше, чим ви допомогли АТО, чи було ще щось? В пресі про це практично нема інформації…

Коли АТО тільки почалась, ми допомагали, купували тепловізори, купували форму, передавали кошти. І автомобілі передавали на схід. Тобто ми допомагали і продовжуємо це робити. Чому нема згадок в пресі… Ми не розголошуємо те, чим допомагаємо. Я не вважаю, що правильно, що коли ти допомагаєш і про це відразу треба писати, особливо зараз в соціальних мережах є така практика, що зразу треба всім розказати. Можливо, я не сучасний, вважаю, що коли ти допомагаєш, то робиш це для себе.

Ви активно працюєте зараз також у Львові. Де простіше вести будівельний бізнес?

Свої складнощі є всюди... У Львові ми взяли великий об'єкт, це цілий мікрорайон, зараз здаємо.

Як часто бувають незадоволені клієнти?

Якщо я скажу, що всі стовідсотково задоволені, то це буде неправда. Такої статистики в світі не існує. Але за десять років не було жодного судового позову від клієнтів.

Ви згадували, що коли був переломний момент в житті, то багато читали. Що б ви порадили почитати, щоб удосконалитись, самомотивуватись?

-LhOpswtS0kПерш за все, людина повинна зрозуміти, чого вона хоче в житті. Якщо вона хоче бути успішною, то рецепт один… Можу сказати, що читав я, це від Біблії, до мотиваційних книжок Наполеона Хіла. Людина інколи має відсторонитись і почитати.

Лишається час на дозвілля?

Щодо хобі – це футбол, тренажерний зал, Карпати, рибалка. Зараз не дуже багато читаю, бо не вистачає часу. Читаю вже іншу літературу, іншого спрямування. Голова забита планами розвитку нашого підприємства. Планів є багато. Засинаєш з думками і прокидаєшся з думками, як краще зробити, голова налаштована на роботу. Коли в тебе один об'єкт, або два-три, коли в тебе 100 чоловік працює, це одне, а якщо масштаби більші це потребу є інших думок, іншого часового проміжку. Дощо сім'ї, то ми за ці всі роки притерлись один до одного, розплановуємо свій час разом.

Як має бути побудований день, щоб вистачило часу на все?

Кожен наступний день треба планувати попередньо. В мене є записник. Я собі нотую, що треба виконати. Потрібно все записувати. Можливо то незначні речі, але треба записувати, ставиш галочку, коли виконуєш. Коли воно входить у звичку, стаєш пунктуальний в тому, що маєш зробити те, те і те, то тобі на майбутнє легко планувати, бо ти вже знаєш, скільки часу це займе і робить тебе пунктуальним. В мене є плани на день, на два, на три, на рік, кілька років. Є короткострокові, є довгострокові.

Успішні люди часто діляться досвідом, пишуть мотиваційні книжки чи проводять зустрічі, у вас виникали думки зробити щось подібне?

Можливо такі думки в мене і виникнуть, але тоді, коли я скажу, що дійсно чогось досягнув, я зараз не вважаю, що цей момент настав. Мені треба ще багато працювати.


Редакція ДОБИ

Опис відсутній


Читайте також