Цьогорічний фест мені запам’ятається надовго)). Бо несподівано потрапив у бурхливий і нестримний потік, досконале і магічне вирування музики та природи. Вхопило так, що на дві доби безвиїздно залишило в Тернополі.

Приїхав в місто останнім вечірнім автобусом «Рівне – Івано-Франківськ», що згодом казали, був заметений скаженою хурделицею на безлюдній заміській трасі. А виїхати з Тернополя було вже не можливо, і на автовокзалі скупчилася доволі велика група людей, що чекали нічних автобусів на Київ, Рівне. Очікування там було жахливим: холодне, смердюче приміщення реально навівало якийсь гнітючий, обурливий настрій. Народ вибігав на вулицю, мерзнув, а тоді заходив, і якби відігрівався у цьому приміщенні. Але джаз!!! Який був джаз товариство!!! Задля цих колективів я готовий ще раз пережити снігову блокаду) Ось ті ж «Plaistow» з Швейцарії- хлопці підірвали публіку своїми композиціями. І було чого: вони вимішували, виліплювали їх, як керамісти, з під їхніх рук виривалися звуки такої досконалості і гармонії! Тут було все: агресія, простота, монотонність, напруга, імпровізація. Після виступу, Йохана Буркенеза, Вінсента Руйца і Сіріла Бонді ще довго слухачі не відпускали: фотографувалися, брали автографи, просто спілкувалися. Розчарував незмінний ведучий тернопільської частини «Jazz Bez» Сергій Лазо. Звик бачити його на минулих джазових фестах жвавим, дотепним, декламуючим свою поезію, контролюючим зал веселими історіями з життя мистецької тусівки. А тут було все навпаки: якась втомленість, млявість, невпевненість, народ миттю відчув його настрій, із залу посипалися підказки, вигуки. Зрештою третій, завершальний вечір проводив інший ведучий. Величезні емоції подарував міжнародний проект Ultramarine- давно не чув настільки розкішного горлового співу, як у вокалістки Уляни Горбачевської! Потужний саунд забезпечив Клаус Кугель, виставивши повний арсенал всіляких ударних «примочок»: тарілки, гонги, тріскалки, дзвоники, і ще безліч найрізноманітніших паличок. І саме в цьому колективі на саксофоні грає людина-легенда – Петрас Вішняускас, який здобув не можливе: в 1980 році став кращим саксофоністом СРСР.  На контрабасі імпровізує Марк Токар І завершали фестиваль два гурти – High Definition і Vinita Formation. Хлопці в гуртах молоді, амбітні, талановиті, відповідно й музика їх є відображенням того джазу, що формується щойно. А він у їх виконанні надзвичайно драйвовий, складний і багаторівневий – слухав на одному диханні.Надія польського джазу, піаніст-віртуоз - Пйотр Оржеховскі Музиканти гурту High Definition – Матеуш Сліва, Алан Вікпіц. Учасники гурту Vinita Formation багатьом були вже знайомі, і їм подобається виступати в драмтеатрі, де знаючі слухачі і чудовий зал. Фантастичну гітарну партію виконує Алекс Максимов.   А на контрабасі – Скот Кемп Що написати на завершення? Напишу велике ДЯКУЮ організаторам цього фестивалю в Тернополі - за найкращу подію року, Андрію Яновичу за вчасну акредитацію, і найкращим друзям - Наталі, Роману і Лілі Зеліневич, за прихисток в час негоди у їхній затишній квартирі.

«Jazz Bez» вчить мене цінувати справжню музику!

Лев Формаз