- Душу роздирав лише один страх - не потрапити в полон, - тернополянин Володимир Намака

PM137image002Тернопільський правоохоронець Володимир Намака, якого поранили у зоні АТО під Ізюмом, розповів, що найбільше боявся потрапити в полон до терористів. Чоловік дивом залишився живий після того, як у нього під ногами розірвався снаряд. Зараз він повернувся на службу і готовий далі захищати країну.

На Схід України Володимир потрапив 21 квітня. Уже через два дні було оголошено про проведення антитерористичної операції і підрозділ тернопільських міліціонерів перейшов у підпорядкування штабу АТО. Серед довірених завдань - охорона телевежі в Ізюмі, несення служби на блокпостах. - Ми були одними з небагатьох, хто прибув у зону АТО із захисним спорядженням, - згадує лейтенант міліції. – Щоправда, збирали бронежилети та каски для нас з усіх райвідділів, адже після погромів складів господарського відділу управління багато спецзасобів та захисного обмундирування було викрадено. Дошкуляли, щоправда, спартанські умови проживання, проте ми розуміли, що знаходимося у зоні бойових дій, де важливий не стільки комфорт, скільки безпека. Перша атака бойовиків була здійснена у ніч з 16 на 17 травня. Тоді, зі слів командира взводу, сепаратисти розпочали найактивніші дії, адже стік термін їхнього ультиматуму офіційній владі про те, щоб вивести українських військових з території самопроголошених Луганської та Донецької народних республік. - Ввечері 17 травня я заступив на чергування разом з колегою Дмитром Щербою та двома десантниками. Нашим завданням було перекрити шлях транспортним засобам, що могли рухатися з Артемівська до Слов’янська,- пригадує Володимир Намака. - Одразу все було спокійно, аж надто. Від тиші аж млосно ставало. І місяць світив так ясно-ясно. І раптом - вибух. Майже у мене під ногами. Не знаю, скільки пролежав без свідомості, а коли марево з-перед очей зникло, найперше став підбирати із землі довірену мені зброю – автомат та пістолет. Зрозумівши, що не відчуваю ніг, почав повзти до табору. Першу лікарську допомогу чоловік отримали в таборі, проте Володимира потрібно було негайно оперувати. - Санітарна авіація змогла приземлитися лише через десять годин, бо постійно тривав обстріл,- каже лейтенант міліції. – У ці довгі години очікування, мов сторінки книги, перегортав власне життя. Скажу відверто, не шкодував ні про що. Душу роздирав лише один страх - не потрапити в полон. За кілька місяців міліціонер переніс 3 операції та складний реабілітаційний період. Зараз він знову повернувся на службу і дякує усім, хто переймався його долею. ДОБА  


Сергій Балуцький

Опис відсутній


Читайте також