Володимир Кухар, 

Що я думаю про війну? Нічого особливого не думаю. Не хочу порівнювати тоталітарні режими, які воювали, або прирівнювати їх. Не хочу розмахувати ідеологічними прапорами - так само, як вже давно не бажаю бути втягнутим у дрібніші, міжпартійні шарпанини. Не хочу накручувати когось і себе. Думаю, що через частину людської натури, яка себе показує періодично і через нагнітання істерій,  погинули мільйони людей, багато з яких і не бажали не те що гинути, а й просто воювати. Що цими людьми прикривали хворобливі пошуки та неадекватні теоретизування, у більшій чи у меншій мірі розкидаючись людськими життями, знецінюючи саме поняття людського життя.  Не хочу шукати правди вчора. Хочу, щоб вистачило сил і волі зробити для нас зараз і для майбутнього. Хоч щось людяне.     Тарас Савчук, дизайнер 9 травня – день перемога радянських військ над Німечиною. На мою думку, 9 травня не повинно відзначатись на державному рівні. Мої родичі теж воювали, але не в радянській армії, і не за німців. Червоні прапори, вважаю, не варто забороняти, поки не помруть всі, хто воював під тією символікою. Моє ставлення до 9 травня змінилось останнім часом.     Віра Перун, журналіст газети «Вільне життя» 9 травня, вважаю за доцільне, відвідати панахиду, яку в той день відправляють у храмі. Партіям, замість кульочків із дешевими продуктами, не тяжко було би накинути ветеранам по тисячі. Вважаю, що в переліку ветеранів повинні бути також вояки ОУН-УПА, адже вони теж боролися проти загарбників. Радянським прапором політики дуже спекулюють і перетворюють в символ щасливого життя. Люди воювали не за те, аби прапор на рейхстаг повісити, правда? Люди воювали, аби у їхніх домівках не було окупантів. Нині цей день набув більш символічнішого змісту. Душам тих людей, чий прах покоїться у братській могилі, байдуже: приїхав голова адміністрації чи ради, привіз великий штучний букет квітів чи малий, говорив віршами чи прозою - їм байдуже. Треба просто пам’ятати, шанувати і опікуватися тими, хто ще пам’ятає кулі і бої. Світлана Боднар, редактор газети «Народне слово» Для мене це частина історії України. З повагою ставлюся до ветеранів, але не святкую це свято. Мої предки були в лавах УПА, тому націоналістичні свята мені ближчі. Думаю, ветеранам потрібна увага щодня у їхньому віці. Щороку їх все менше і їм усе важче на паради і офіціози ходити. Увага моральна і матеріальна держави - це потрібно постійно. Державну символіку, думаю, не слід забороняти, не потрібно спекулювати політикам на цьому питані.     Віктор Долішний, громадський діяч, видавець журналів, проживав у Тернополі Друга Світова війна завершилася 8 травня для всього світу! 9 травня - це своєрідна совєцка пропагандистська "вредність", яка не святкувалася і цей день не був вихідний аж до шістдесятих років. 9 травня має бути Днем тиші, щоб хоч один день прислухатися до голосів мільйонів невинних і замордованих тою страшною бійнею... Для відзначення державних свят, має бути ДЕРЖАВА! Нині в нас, на жаль, ілюзія держави. Радянська символіка має бути знищена, окремі взірці мають зберігатися в музеях і архівах! Заборона використання має бути на тому ж рівні, як і символіка ІІІ Рейху і Нацистської Партії Німеччини! Думка про 9 травня змінилася в кінці 80-х років, коли стали доступнішими заборонені книги, журнали, документи (особливо Пакт Молотова-Рібентропа 1939 року). Григорій Бурбеза, громадський діяч, колишній депутат 9 травня - не святкую, тому що партійна номенклатура, а в останні роки - російська кремлівська влада зробили з 9 травня крикливий і нещирий "День Пабєди русского оружия", празник мілітаризму та історичних маніпуляцій. Останніми роками навколо 9 травня творяться непристойні речі: Кремль і його агентура в Україні спекулюють цим святом у власних інтересах. Думаю, що кожному треба дати можливість відзначити свято так, як він вважає за доцільне.  І я дуже радий, що по всій Західній Україні могили полеглих радянських воїнів завжди у доброму стані і гарно доглянуті, хоча україноненависники твердять, ніби у нас ці пам’ятники хтось руйнує. Повага до загиблих у війні - ознака цивілізованості і культури. Зоряна БИНДАС