"Бувало, що сушила феном мокрі кульбабки для показу колекції", — тернопільська дизайнерка Катерина Тимочко

Катерина Тимочко — тернопільська молода дизайнерка, яка створює унікальний одяг та аксесуари. Дівчина вражає своїми колекціями багатьох шанувальниць моди і в Тернополі, і за кордоном. Про свою творчість, покази, різноманітні проекти, ідеї та стиль вона розповіла ДОБІ.

У мене ще з дитинства виникало бажання більше малювати, ніж щось читати і писати. Тоді я ще не знала як саме називається ця професія, але я завжди хотіла працювати в творчому напрямку. Дивилася різні програми, слідкувала за тижнями моди. Для мене все це здавалося чимось нереальним в дитинстві. Батьки бачили, що я цікавлюся цими речами і спочатку переживали, адже 10 років тому професія "дизайнер" більше асоціювался із швеєю, але я рада, що вони все таки підтримали мій вибір у житті.


Я навчалася в Хмельницькому університеті на моделюванні одягу. Однак вища освіта не дає у нас практичних навиків і хотілося мені більше малювати ескізи, що я і робила, ніж вивчати теорію. Пізніше, після закінчення, мріяла вчитися за кордоном: в Мілані чи у Лондонівському коледжі, але зрозуміла, що нічого так не розвиває, як власне своя справа і постійна робота в даному напрямку. Чим більше читала інтерв'ю відомих дизайнерів чи навчальні програми престижних коледжів, то починала розуміти, що єдиний метод до хорошого розвитку  — це втілення у реальність своїх ідей та цілей.

Мені дуже комфортно працювати у Тернополі, адже це невелике місто, в якому можна бачитися з своїми друзями, відпочивати і ти не витрачаєш багато часу, щоб пересуватися з одного місця в інше. Великий плюс також полягає в тому, що тут легко можна показати свою роботу і про неї одразу ж будуть знати. Мені приємно, що я маю клієнтів з Києва і Львова. Люди приїжджають сюди, щоб придбати якусь річ. Тобто, не потрібно жити в Нью-Йорку, щоб тебе всі знали.


Ще в університеті я старалася відшукати свій стиль одягу, який би хотіла створювати. Пробувала різні варіанти і намагалася зрозуміти, що мені більше подобається. Зараз стараюся тримати таку лінію етно-одягу. Мене вже більше року цікавить тема епохи "Відродження в мистецтві" і вона трішки прослідковується у колекції одягу "Ліс". Буває таке, що в голові виникає багато ідей, але я не встигаю поки все це реалізувати. 

На "Тернопільських днях моди" під час колекції "Вільні духом" мали в постановці бути кульбаби. За день до показу випав сильний дощ і ніде їх не можна було знайти. Тоді я вирішила все таки назбирати їх і сушила феном, бо іншого виходу я не бачила. Вони розкрилися, але це займало багато часу. Мені пощастило тим, що за декілька годин до початку показу вийшло сонце і я швидко назбирала кульбабки. Але всередині виникало сильне переживання, за ті три години я отримала чималий стрес. 


Коли робили показ у дворі біля "Бункермузу", то за кілька днів до того на всіх сайтах писали, що буде злива.
Мене всі запитували, що я буду робити. Я вирішила просто продовжувати все так, як і планувалося. Тоді дуже сильно переживала, бо багато людей було запрошено. Хотілося, щоб все задумане реалізувалося. Так і сталося, незважаючи на всі ті обставини.

Для того, щоб вийти на професійний рівень у якійсь справі  — потрібно дуже багато працювати. Для мене часом немає межі: день чи ніч. Якщо ти чогось прагнеш, то повинен розуміти, що маєш вкласти дуже багато, щоб здійснити задумане. Коли ти тільки починаєш  — ти сам для себе є початківець в першу чергу, а тоді вже й для інших людей. 

Одяг  — це самовираження, яке дозволяє людині відкритися. Ти бачиш людину і можеш оцінити, який у неї характер чи настрій. У нас є чимало людей, які своїм стилем показують неординарність.
Як на мене, то потрібно ще більше такиих особистостей у Тернополі. Не варто йти сліпо в моду і думати, що лише завдяки дорогим речам ти можеш виглядати стильно. Якщо людина внутрішньо негламурна, то їй цей гламур не буде пасувати. Необхідно прислухатися до самих себе.

У Тернополі мода  — середньостатистична.  Тобто, якщо у Києві тренди досить швидко "вловлюються", то тернополяни важко сприймають ці новинки, але я думаю, що з часом наші люди теж почнуть розуміти ці речі.

Мені не важливо скільки коштує одяг, адже я дивлюся на якість і вигляд. Якщо якась річ набагато дешевша десь, ніж вона би мала бути  — я із задоволенням її куплю. Буває таке, що заходиш у магазин і бачиш, що одяг взагалі не відповідає тим дорогим цінам.

Колись я мріяла відвідати тижні моди за кордоном, а зараз мені цікавіше було б взяти участь у якигось конкурсах для дизайнерів, де працюють багато професіоналів і відомих особистостей. Там можна отримати критику і порівняти свою роботу з іншими в однакових умовах.  Ще б мені хотілося влаштувати власний показ за кордоном, але якби там була аудотирія людей, яка б могла сприймати і реально оцінювати мою творчість.



Навесні планую організувати ще один показ колекції "Ліс", яка вже буде представлена в більшому об'ємі. Хочемо зробити "Show room",
щоб люди могли подивитися на речі не тільки на моделях. Будуть висвітлені колишні колекції, не тільки повсякденний одяг, але й весільні сукні. Також можна буде придбати аксесуари. Будь-хто зможе собі їх придбати, адже ціни досить доступні.

Мрію жити на Валовій. Дуже подобається ця вулиця, особливо квартири із високими стелями. Я собі уявляю, як виходжу на балкон і бачу центр міста. Останнім часом, в мене дуже часто збуваються мої мрії, коли я цього навіть не очікую. Це дуже хороше відчуття, але бувають моменти, коли заради цього потрібно віддати певну ціну.

В мене є своя команда людей, які допомагають мені. Це творчі люди, яких я давно знала і запропонувала їм зі мною працювати. Я керую різними процесами і зрозуміла, що робота керівника — дуже важка. Стараюся собі записувати всі плани у записник по днях, тижнях і місяцях. Тобто, якщо я собі на цей день запланувала певну кількість справ, то незважаючи на всі обставини — повинна це виконати. Якщо не зробила вдень, то мушу тоді працювати вночі. Мене такий прийом стимулює поборювати лінь і виконувати всі заплановані речі.

 

В моїй команді дуже креативні люди, ми стараємося придумувати шоу-програму показу колекції, щоб продемонструвати конкретну тему і зацікавити народ. Наприклад, на "Тернопільських днях моди" моделі нестандартно босоніж ходили по траві. Я стараюся втілити якісь свої ідеї не лише в одяг, а в його презентацію і завдяки людям, з якими я працюю — мені це вдається. Часто підходять на показах журналісти і одразу розпитують, як на цей раз ми будемо дивувати. Приємно чути, що люди впізнають тебе ще й за презентації колекцій.

Раджу молодим дизайнерам або тим, хто б хотів себе в цьому реалізувати — менше про це думати, а більше робити. Я люблю обговорювати якісь ідеї, попиваючи каву, а потім прийду додому і якось про це вже забувається. Часом потрібно не розмовляти, а одразу ж виконувати. Дуже часто, коли пробуєш робити щось, то одразу ж чуєш критику. Не потрібно здаватися, а вірити в краще і завжди старатися розвиватися.






Оксана Пілат

Опис відсутній


Читайте також